Слово — не горобець, присяга — не цяцька?

Рекламуючи себе й свою політичну силу, учасники виборчих перегонів традиційно божаться бути вірними виборцям. І аби ці обіцянки виглядали не голослівними, навіть складають символічні присяги. Так, до символічної «фіксації» своїх зобов’язань перед виборцем вдалися кандидати в народні депутати від «Об’єднаної опозиції «Батьківщина» — позавчора вони присягнули на вірність українському народу. Як повідомляє прес–служба партії Тимошенко, цей акт кандидати від опозиції скріпили особистими підписами. І ті, хто увійшов у список, і ті, хто балотуватиметься на мажоритарних округах, зобов’язалися докласти «всіх зусиль задля звільнення України від кримінального окупаційного режиму Президента Віктора Януковича, звільнити політичних в’язнів Юлію Тимошенко та Юрія Луценка та захищати права та свободи кожного громадянина України». Кандидати також присяглись неухильно дотримуватись фракційної дисципліни, а також взяли на себе публічне зобов’язання скласти із себе повноваження народних депутатів, якщо їхня політична позиція піде врозріз із позицією ООБ.

А кількома днями раніше затвердження списку партії Віталія Кличка «УДАР» закінчилося «масовим» присяганням на вірність виборцю. Новоспечені кандидати повторювали присягу вслід за Віталієм Кличком і зобов’язалися дотримуватися дисципліни, не ставати «тушками» та не вступати у союз з Партією регіонів. Санкцією ж за невиконання положень присяги є добровільне зречення від мандата.

Щоправда, жодних юридичних наслідків ця присяга за собою не несе — це визнають і самі кандидати в народні обранці. «Це більше моральний жест і накладання на себе певних моральних зобов’язань. У першу чергу, це зобов’язання перед виборцем — не змінювати свою політичну орієнтацію, — коментує «УМ» складену ним присягу кандидат у списку «УДАРу» Павло Розенко, провідний експерт Центру Разумкова. — Це також і зобов’язання перед партією, яка висуває тебе у народні депутати й кладе на вівтар свій авторитет і марку партії. І третє — це власні моральні зобов’язання перед собою, своєю совістю».

Попри відсутність юридичних наслідків для підписантів присяги, Розенко переконаний: у разі її порушення нардеп втрачає політичну перспективу: «Адже є зафіксований факт присяги, є публічні зобов’язання. Крім того, зрадників не люблять ніде — ні в партіях, які вони зрадили, ні у партіях, у які вони перейшли». Водночас, на думку екс–заступника міністра з соціальної політики та праці, жодні присяги потенційних «тушок» не зупинять, «адже протидій і гарантій проти такого перебігання ніхто не може дати». Але для будь–якого кандидата складання клятви — це привід ще раз замислитися над своєю майбутньою політичною поведінкою.