Усе на зорi дивимось кремлiвськi,
Чи лагiдний вiд них струмує жар
Й чи iз ноги тiєї встав росiйський
Для нас завжди могутнiй владний цар.
Столiть налiчим скоро вже чотири,
Як з рабською покiрнiстю в очах,
Перед Москвою ми зiгнули спини
У «што iзволiтє?» ганебний знак.
Допоки будемо отак стояти? —
Лишається всього лишень рядком...
Нам з генiв меншовартiсть вибивати
Хiба що доведеться долотом.
В Європу хочеться — а що Росiя скаже?
А що як газ закрутить вона нам?
Ми весь на терезах росiйських важим
Як полiтичний, так й культурний крам.
Царi росiйськi дбали про Росiю
І президенти на шляху отiм.
Коли ж, урештi–решт, i ми посмiєм
На перше мiсце дiм поставить свiй?
Павло БОЙКО
Київщина