Коротко про себе. 28 квiтня 1986 року я, старший викладач навчального пункту управлiння пожежної охорони управління МВС у Київській областi, прибув за тривогою в м. Прип’ять, де заступив на бойове чергування. Виконав свiй службовий обов’язок чесно та добросовiсно, як велiла присяга. А 28 квiтня 2012 року я, ветеран, уже ходив по кабiнетах Пенсiйного фонду в м. Києвi. Навiтъ дiйшов до головного начальника М. В. Харитончука. Проте дарма...
Поясню суть моєї проблеми. 29 лютого 2012 року я здав документи в управлiння Пенсiйного фонду Шевченкiвського району м. Києва у зв’язку з переходом iз вiйськової пенсiї на цивiльну як учасник лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС. У це важко повiрити, але вже п’ятий мiсяць я не отримую нiякої пенсiї, навiть мiнiмальної. Також не отримав виплату до Дня Перемоги згiдно з Постановою КМ України вiд 28 грудня 2011 р., про яку так багато говорили вищi посадовi особи держави з високих трибун.
Чому так вийшло? Точно не знаю. Десь блукала моя пенсiйна справа по перевiрках, кажуть чиновники. То вiдсилають, то повертають i знову вiдсилаютъ. І немає нiкому дiла, що пенсiонер мiсяцями не отримує пенсiї. Коли це закiнчиться? Конкретної вiдповiдi в жодному кабiнетi я не отримав. Зауважу, що в таку ситуацiю потрапив не я один. У Києвi — десятки випадкiв. Нещодавно розмовляв iз колегою — iнвалiдом, який живе в Солом’янсъкому районi. Так у нього цей процес триває з сiчня ц. р. Тiльки зовсiм недавно заплатили «мiнiмалку», а перевiрку все ще не закiнчили. Напевно, в цьому випадку буде встановлено Всеукраїнський рекорд бюрократизму, непрофесiйностi i, без перебiльшення, ненавистi Пенсiйного фонду України до учасникiв ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
І ще. 12 червня ц. р. я побував у приймальнi КМДА, хотiв звернутися до Попова О. П. особисто, попросити допомоги. Поштовхом до мого звернення став виступ Президента В. Януковича 7 квiтня ц. р. Вiн чiтко вказав головам держадмiнiстрацiй знiмати з роботи керiвникiв, якi не чують людей, не реагують на їхнi проблеми. Проте, здається, владi Києва це якось байдуже. Уявляєте, для особистого прийому громадян голова КМДА видiляє одну годину на мiсяць! А його заступники приймають аж двi години на мiсяць. I немає значення, чи ти iнвалiд, чи ветеран. Тут усi рiвнi. Взагалi нiкого не приймають.
На моє глибоке переконання, сьогоднi ворогом номер один українця є чиновник районного масштабу. І вiн чудово розумiє, що його не знiмуть iз посади i навiть не винесуть догани за «зневажливе ставлення i бюрократизм».
А що ми? Як правило, нашi протести вирують бiля Верховної Ради, Кабiнету Мiнiстрiв, адмiнiстрацiї Президента. Вимагаємо пiдвищення зарплат i пенсiй. Здається, все правильно. Але, можливо, треба починати з вимог зняти з роботи чиновника, який зневажає громадянина i недобросовiсно виконує свої службовi обов’язки?
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
