Затримання наприкінці 2010 року десятьох співробітників обласного управління житомирської міліції на чолі з начальником відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків (ВБНОН) підполковником Сергієм Дзюбенком мало стати показовим у боротьбі зі злочинністю у правоохоронних лавах. Частину колишніх міліціонерів бійці Управління боротьби з організованою злочинністю (УБОЗ) затримали під час отримання чималої суми грошей від чергової жертви вимагання «на гарячому».
«Лідера» Дзюбенка довелося навіть оголосити в розшук. Однак згодом підполковник здався колишнім колегам. А прокурор Житомирської області Микола Франтовський пообіцяв, що «кримінальну справу буде доведено до суду, а злочинців покарають». Однак судове засідання продемонструвало: бажання прокурорів виконати свій обов’язок перед народом нічого не варте, якщо справу розглядає суддя, тісно пов’язаний з обвинуваченими.
Як вдалося встановити слідству, Сергій Дзюбенко, обіймаючи посаду начальника ВБНОН Управління МВС у Житомирській області, у вересні 2009 року «створив організовану злочинну групу (ОЗГ), до складу якої на першому етапі увійшли оперуповноважений сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Бердичівського міськвідділу міліції Куликівський В. М. і його знайомі Литвин А. О. та Ігнатенко Ю. О.».
Уже згодом трьох спільників виявилося замало, тож до кінця 2010 року до злочинного об’єднання долучилися ще кілька «перевертнів у погонах» як з місцевого райуправління міліції, так і з числа колег по управлінню Дзюбенка. Перший відомий слідству злочин датується вереснем 2009 року. Згідно з матеріалами справи, організована група за попередньою змовою збула кілька грамів наркотичних речовин — метамфітаміну і трамадолу — громадянину Баранцеву. А вже через годину опергрупа на чолі з тим–таки Сергієм Дзюбенком «героїчно» затримала Баранцева, вилучивши при обшуку продані перед цим наркотики. Далі — вимагання грошей в обмін не порушувати кримінальну справу.
Спосіб, у який міліціонери не лише збагачувалися, а й піднімали показники розкриття злочинів, приносив грошові дивіденди доволі тривалий час. Так, iдеться в матеріалах слідства, в листопаді 2009 року Литвин, Куликівський, Здаєвський, Ігнатенко і вже відомий нам екс–начальник ВБНОН Дзюбенко передали на виїзді з Житомира в напрямку міста Бердичів громадянину Єфанову метамфітамін на суму 1,5 тисячі гривень. А вже через кілька годин Куликівський разом із Здаєвським на трасі Житомир—Сквира, поблизу села Волосів, затримали автомобіль з Єфановим. Під час обшуку в нього, звісно, виявили раніше продані наркотики. Спійманого «на гарячому» і цього разу не посадили за ґрати, а висунули умову: не хочеш потрапити в тюрму, повинен передати 3 тисячі американських доларів «відкупного». Гроші колишні правоохоронці отримали вже наступного дня.
У міліціонерів можна було придбати все — від сухого опію до марихуани. А кількість тільки відомих слідству епізодів про продаж наркотиків веде лік на десятки. Проте усім разом і кожному окремо наживи, схоже, було замало. Тож, траплялося, «побратими» по ОЗГ не цуралися обманювати своїх же подільників. Приміром, iдеться в матеріалах справи, коли 7 жовтня 2010 року Куликівський, Здаєвський, Дзюбенко і Туровський вкотре продали громадянину Макарову метамфітамін, а через деякий час покупця з усім вмістом проданого затримав Литвин, останній вилучив у Макарова 8 тисяч гривень. При цьому про відібрані у затриманого кошти Литвин спільників не повідомив.
Такі випадки «кидання» своїх же були непоодинокими. Утім приклад членам ОЗГ було з кого брати. Адже не менш нахабно і лицемірно поводився й очільник банди Дзюбенко. На момент підстави Макарова за Литвином уже пильно стежили бійці УБОЗу, які, зрештою, і затримали одного з членів банди. Коли про затримання подільника дізнався Дзюбенко, то вирішив помститися своїм же колегам–міліціонерам. Для цього бравий підполковник організував незаконний огляд наркозалежної громадянки Міщук, підкинувши їй наркотичні речовини. А після цього жінку змусили написати заяву про причетність до злочину... співробітників УБОЗу.
Як згодом встановить слідство, до помешкання Міщук колишні правоохоронці проникли силою і незаконно, завдавши жінці «фізичного болю», в тому числі за допомогою спецзасобів. Йти на такий злочин банді Дзюбенка було не вперше і не востаннє. Вже в листопаді 2010 року члени ОЗГ знову проникли до чужого помешкання, підкинувши подружжю Тищенків наркотичні засоби. У цьому ж місяці міліціонери повторили трюк з підкиданням, шантажем і вимаганням грошей за не порушення кримінальної справи з сімейством Ткачуків iз села Миролюбівка, таким чином розширюючи горизонти своєї злочинної діяльності за межі Житомира. Від останніх, до слова, банда отримала 10 тисяч доларів США. А вже через місяць за аналогічною схемою таку ж суму Дзюбенку і «партнерам» заплатила мешканка Миколаєва Череднік.
Наближеність Житомира до столиці зіграла свою роль. Так, слідчі встановили, що банда Дзюбенка неодноразово проводила аналогічні незаконні «операції» і на Київщині. Проте «спіткнулися» бандити на згаданій громадянці Череднік. Після отримання грошей внаслідок першого шантажу за непорушення кримінальної справи екс–міліціонери «переоцінили» свою послугу, вимагаючи додаткові кошти. Власне, під час передачі наступної частини «відкупного» «перевертні у погонах» і попалися. Починаючи з середини грудня 2010 року і до початку нового, всіх їх затримали спецпризначенцi Управління з боротьби з оргзлочинністю.
А 23 січня 2012 року десятеро колишніх правоохоронців на чолі з Сергієм Дзюбенком постали перед Житомирським районним судом. Звинувачення прокуратури — «провокаційний збут наркотиків і психотропних речовин, заволодіння чужим майном громадян». Слідчі встановили, що «Сергій Дзюбенко залучив до організованої злочинної групи підпорядкованих йому співробітників, а також цивільних осіб, у тому числі й раніше судимих, за допомогою яких працівники міліції провокаційно збували наркотики і психотропні речовини громадянам, а потім, погрожуючи їм арештом, вимагали у них великі суми грошей та майно».
Справа потрапила на розгляд до судді Віктора Мокрецького, який з липня 1997 року працював оперуповноваженим УБОЗ, після чого — слідчим з особливо важливих справ Управління МВС у Житомирській області. А 20 серпня 2001 року указом екс–Президента Леоніда Кучми Віктор Іванович Мокрецький був призначений суддею Житомирського районного суду області. Та найголовніше, що Мокрецький не лише працював зі співробітниками міліції, які нині постали перед законом і справу яких розглядає, а й знає багатьох iз них особисто. Наприклад, з головним фігурантом справи Сергієм Дзюбенком Віктор Іванович до роботи в житомирській міліції навчався в Національній академії внутрішніх справ і навіть проживав в одному гуртожитку.
«За моєю інформацією, Віктор Мокрецький має близькі і приятельські стосунки з багатьма підсудними. Під час чергового слухання справи у серпні, за моїми даними, справа «розвалиться», її повернуть на дорозслідування, а заарештованих і підсудних звільнять з–під варти», — каже «УМ» народний депутат Григорій Омельченко, який вже направив Президенту Віктору Януковичу відповідний запит з проханням «вжити невідкладних заходів реагування для забезпечення об’єктивного розгляду зазначеної справи в суді, винесення у ній законного правосудного рішення та притягнення винних до відповідальності».
Про заангажоване суддівство свідчить і той факт, що 5 липня цього року під час чергового судового засідання суддя Віктор Мокрецький за усним(!) клопотанням підсудного Дзюбенка... видалив із зали не лише заступника прокурора Житомирської області, який підтримував обвинувачення, а й оперативних працівників міліції, які здійснюють охорону свідків у справі.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
