Елегантно про економіку

У Гарвардському університеті вийшла книжка «Тиранія ринку», що змусила замислитися американський політикум. Бо відомий економіст Джоель Вальдфоґель піддав сумніву основи вільного підприємництва і самого способу життя, сформульовані у класичній праці Мільтона Фрідмана «Капіталізм і свобода» (в українському перекладі з’явилася 2010–го). Щойно опубліковано й український переклад резонансної книжки Дж.Вальдфоґеля (К.: Темпора).

Маючи за пріоритет вивчення мікроекономіки (діяльність окремих фірм), Вальдфоґель накопичив масив емпіричних даних, що перетворився на статистику, яка раптом засвідчила: ринок не завжди правий. Ба більше: зіставляючи практичну інформацію з різних і, здавалося б, непоєднуваних галузей (ресторанний бізнес, ринок друкованих та електронних медій, торгівля алкоголем, автівками та книжками), натрапив на спільний знаменник: чистий конкурентний ринок є радше винятком, аніж правилом, як стверджував Фрідман. А відтак, «визвольні ефекти торгівлі» — не такі повсюдні, як зазвичай вважають.

З’ясувалося, що на «вільному ринку» порядкує «регулювальник», жорсткіший за держ­план — реклама, яка творить моду на ті чи ті товари. Тож традиційне масове переконання, що варто західному споживачеві чогось запрагнути, і чутливий ринок одразу йому це запропонує, — виявилося ілюзією. Бо «те, що вони одержують, залежить не тільки від їхніх уподобань, а й від поширеності цих уподобань на ринку». Тобто — від ефективності реклами.

До реклами американський дослідник ставиться з тією ж антипатією, що й пересічний українець. Та коли останнього дратує хіба її частотність під час улюбленого серіалу, перший бачить її підступну силу. Реклама успішно формує масові смаки, і чим менше вони вибагливі, тим більше стандартизований попит, а відповідно — вищі прибутки бізнесу. Коли за океаном до цього приходять через теорію, ми повною мірою відчули це на собі за соціалістичних часів. Щоправда, функцію реклами тоді виконувала ідеологія, але ж і результат був вражаючий: багатомільйонне суспільство задовольнялося одним стандартом — хліб за 16 коп., пиво — за 22, ковбаса — за 2–20. За асортимент голова у промисловості не боліла, а гнати вал — вигідно за будь–якої формації.

Зрештою, соціалістична економіка завжди була карикатурою на капіталістичну, доводячи до абсурду окремі її складові. Наприклад, якість товарів була украй низькою не через аж таку патологічну нелюбов Кремля до свого народу, а — коли розглядати проблему науково — через брак інформації. Дж.Вальдфоґель пише: «Асиметрична інформація виникає за ситуацій, коли, скажімо, продавець знає більше про товар, ніж покупець… Якщо існує асиметрична інформація, загалом можна продати тільки низькоякісні товари». Іншими словами, коли безпринципній рекламі (не лише торговельній, а й політичній) не протистоїть фахова журналістика — сподіватися на високу якість життя годі. Що, зрештою, ми й спостерігаємо в сучасній Україні.

Зв’язок бізнесу з медіями та політикою — проблемний стрижень «Тиранії ринку». Ось висновок: «Не тільки мій добробут як громадянина обмежений політичними вподобаннями моїх ближніх, але й мій добробут як споживача обмежений уподобаннями моїх ближніх щодо товарів. Ба більше, вподобання моїх ближніх стосовно продуктів ЗМІ впливають на те, як легко я можу бути проінформований; цей процес посилює політичні переваги великих груп». І це нам добре відомо з вітчизняного завіконня.

Але чи можливе бодай в теорії «визволення від смаку сусідів», тобто обмеження тиранії ринку? І тут постає думка, яка шокує Америку, для якої невтручання держави у бізнес є чи не релігійною догмою. «З огляду на те, що ринковий розв’язок не претендує на оптимальність, немає жодної причини думати, що урядовий розподіл гірший від ринкового; насправді є певні причини думати, що він ефективніший за результат діяльності ринку».

Автор наводить чимало прикладів ефективних бюджетних дотацій. Приміром, субсидії для некомерційного радіо, яке транслює новини або класичну чи джазову музику: 17% видатків таких станцій покривають штатні й місцеві органи влади; 19.4% — федеральний уряд. Або бібліотечна справа. У США «є приблизно 17 000 муніципальних бібліотек, де працює 121 000 осіб. Загальні урядові витрати на бібліотеки становлять майже 6 мільярдів дол. (з них понад 75% фінансовані місцевими органами, 12% — штатами, і менше 1% — федеральним урядом». Ще більше вражає українського читача приклад типової книгозбірні у невеличкому містечку на три тисячі мешканців (за нашими мірками — велике село), яка має річний бюджет у 70 000 доларів.

Утім самі американці називають це не державною регуляцією, а забезпеченням рівного доступу всіх громадян до всіх ринкових пропозицій; мовляв, «уряд обслуговує бідні й малонаселені райони, яких уникають ринки». Але нашим лівим ця книжка навряд чи буде спільником. Препарувавши ринок, Дж.Вальдфоґель так само прискіпливо поглянув на систему бюджетних дотацій. І дійшов висновку, що вади вільного підприємництва є меншим злом, порівняно з державним втручанням в економіку. «Не бракує даних, що сьогодні урядова корупція в країнах, що розвиваються, — і в США у минулі часи, — пригнічує зростання й ефективність. Один із варіантів корупції — регуляторна узурпація, коли агентство, створене, щоб регулювати якусь галузь задля вигоди суспільства, закінчує тим, що регулює цю галузь задля вигоди галузі». В сучасній Україні таких прикладів безліч, і найбільший — Антимонопольний комітет.

Врешті–решт, Вальдфоґель завершує парадоксальне дослідницьке коло і стверджує те, з різкого критичного заперечення чого почав: капіталізм (тобто, ринок) і свобода (особистості) — синоніми. Мільтон Фрідман таки був правий, хоча і знехтував у своїй апології негативними прикладами: «На відміну від невидимої руки вільного ринку, що поліпшує життя людей, невидима нога уряду топче надії людей і руйнує їхні мрії».

У книжці ще багато інформації, цікавої українському читачеві, що стежить за новинами. Ось, до прикладу, стосовно ейфорії будівництва до Євро–2012: «Створення нового аеропорту може коштувати цілих 200 000 дол., а щорічні експлуатаційні витрати аеропорту можуть коливатися від 370 000 до 550 000 дол.». Або про глибинні причини негараздів та скандалів у фармакологічній галузі: «Щоб вивести певний медичний препарат на ринок, треба витратити в середньому 900 мільйонів дол.». Піддає автор нищівному сумніву і популярну тезу про «захист вітчизняного виробника»: «Франція обкладає податком 11% усі надходження від кінофільмів (закордонних і вітчизняних), щоб надавати субсидії французькому виробництву фільмів… Це не захист французьких виробників, а захист культури французьких споживачів».

Ну й головна принада книжки: її легко читати. Якою б корисною не була наукова праця, якщо стиль нестравний — масової популярності їй не набути. Джоель Вальдфоґель пише так, як рідко зустрінеш серед українських науковців. Судіть самі з такої, хоча б, характерної фрази: «Деякі товари й далі псуються при транспортуванні й тому лишаються місцевими. До прикладів належить свіжа риба й місцеві новини».

ЛІДЕРИ ЛІТА: «ОБРІЇ»

Далі публікуємо результати літньої експертної сесії Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року’2012», яка оцінила піврічний видавничий репертуар і назвала книжки—Лідери літа. Оскільки остаточні місця визначаться по оцінюванні усього річного асортименту в грудні, нині подаємо по сім найцікавіших книжок у кожній підномінації за абеткою.

Науково–популярна література / публіцистика

Лінда ВІКЛАНД, Алісія СТІВЕНС. Український стиль. Народні традиції у повсякденному житті. — К. : Києво–Могилянська академія, 184 с.(п)

Яцек ГУГО–БАДЕР. Біла гарячка. — К.: Темпора, 388 с.(п)

Тобаяс ДЖОУНС. Потаємне серце Італії. — К.: Темпора, 320 с.(о)

Анни ДОБАНТОН. Украина: метаморфозы независимости. — К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 352 с.(п)

Роман КОФМАН. 100 ненужных советов молодым дирижерам. — К. : Laurus, 184 с.(п)

Кевін ЛЕМАН. Як виховати дитину і не збожеволіти. Сер. «Порадник для батьків». — Л.: Свічадо, 272 с.(о)

Ед СТАФФОРД. Уздовж Амазонки. 860 днів. Неможливе завдання. Неймовірна подорож. — К.: Темпора, 280 с.(с)

Спеціальна література

Джоель ВАЛЬДФОҐЕЛЬ. Тиранія ринку. — К.: Темпора, 288 с.(п)

А.ВОЛОБУЄВА, Н.СИДОРЕНКО, О. СИДОРЕНКО, О.ШКОЛЬНА. Періодичні видання Києва (1835–1917). У 4 тт. — К.: Темпора, 208+128+792+208 с.(о)

Дитяча та юнацька психотерапія: теорія і практика в сучасних наукових дослідженнях. — Л.: Астролябія, 312 с.(п)

Сидні І.ЛЕНДАУ. Словники: мистецтво та ремесло лексикографії. — К.: К.І.С., 480 с.(о)

Ярослав РАДЕВИЧ–ВИННИЦЬКИЙ. Двомовність в Україні: теорія, історія, мововживання. — К.—Дрогобич: Посвіт, 592 с.(п)

Чо СУН. Динамика корейського экономического развития. — К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 360 с.(о)

Лі Куан Ю. Сінгапурська історія: із третього світу в перший. Том 2. — К.: Видавництво Олексія Капусти Енциклопедичні та довідкові видання

Енциклопедичні та довідкові видання

Енциклопедія історії України. Том 8: Па–Прик. — К.: Наукова думка, 520 с.(п)

Святослав КАРАВАНСЬКИЙ. Практичний словник синонімів української мови. — Л.: БаК, 536 с.(п)

Олена ЛЕВЧЕНКО. Українсько–російсько–білорусько–болгарсько–польський словник порівнянь. — Л.: Видавництво Львівської політехніки, 748 с.(п)

Віктор МАНДЗЯК. Битви української середньовічної та ранньомодерної історії. — Л.: Літопис, 432 с.(п)

Іван ОГІЄНКО (митрополит ІЛАРІОН). Наша літературна мова. Сер. «Зарубіжні першодруки». — К.: Наша культура і наука, 356 с.(о)

Валентин СЕВЕРЕНЮК. Популярний коментований словник українських прислів’їв та приказок. — Луцьк: Твердиня, 144 с.(о)

Іван ШАВЕЛЬ. Цілющі рослини України. — Л.: БаК, 432 с.(п) Кількість знаків з пробілами: 6 996