Вiдкритий лист до радника Президента України панi Ганни Герман
Шановна панi Ганно! Я пам’ятаю вас i ваш чарiвний голос та прекрасну дикцiю ще з тих часiв, коли ви працювали на радiо «Свобода». Переконана, що ви були i залишаєтеся справжнiм українським патрiотом, а значить, розумiєте, яку загрозу нашiй молодiй державi несе закон Колеснiченка—Кiвалова. Отож у мене до вас прохання: спробуйте переконати Вiктора Януковича, щоб наклав вето на цей одiозний закон. Пояснiть йому, що росiйськiй мовi на теренах України нiщо не загрожує. Адже росiйськомовнi громадяни мають можливiсть i говорити, i читати книжки та газети, i дивитися телепередачi, i вчити дiтей своєю рiдною мовою. Навпаки, такої можливостi в областях сходу та пiвдня України позбавленi україномовнi громадяни. Саме українську мову треба захищати та розвивати на Донбасi та в Криму, на Луганщинi та Одещинi.
До того ж, здається, мають рацiю тi люди, якi говорять, що цей закон приймають не для виборцiв пiвдня та сходу України, а як подарунок для президента Росiї Путiна...
Процитую Кобзаревi слова, якi нiбито спецiально написанi про наших полiтикiв: «Раби, пiднiжки, грязь Москви...» Менi здається, що українофоби на кшталт Колеснiченка працюють не на користь, а на шкоду як держави, так i Президента. Я дуже сподiваюся на вас, як i на iнших патрiотiв України: письменникiв, видавцiв, дисидентiв, полiтикiв. Адже мова — це душа народу. Вона й так багато терпiла вiд рiзного роду валуєвих як у царськiй Росiї, так i в Радянському Союзi. Не вистачає тiльки, щоб у незалежнiй Українi її добили остаточно. Вiрю, що такого не станеться. Інакше народ змете цю владу з її «п’ятою колоною».
Хочеться закiнчити свого листа словами нашого вiдомого українського письменника–патрiота І. Багряного: «Ми є. Були. І будем ми. Й Вiтчизна наша — з нами».
А основним символом Вiтчизни є українська мова.
Інна ЗУБКО, вчителька–пенсiонерка
Ромни, Сумська область