Придбав російськомовну книгу «Антология русской души», створену «для всех русскоязычных и всех читающих на русском языке», — так подали книгу самі упорядники (видавництво «Пошук» — poshuk–[email protected]). Збірник досить цікавий і для росіян, і для українців, бо доволі системно відповідає на запитання «Русский, кто ты?». Адже для України й українців основною небезпекою та загрозою є Росія з її «русскім міром», із її прагненням знищити українську мову, українську церкву, українську економіку, культуру, із її інформаційною та духовною війною проти України, зi шкідництвом п’ятої колони, яка захопила владу в Україні. У цілому, основною метою і прагненням Росії є єтнiчне знищення українського народу. Такої ситуації, яка склалася у ворожнечі Росії до України та її народу, в світі ніде більше немає.
Упорядники досить вдало побудували антологію. Так, на початку подано міркування мислителів старої школи: Річінського, Бердяєва, Флоренського та ін. Потім сучасних авторів — позитивістів та оптимістів щодо «русской души и характера». Далі — поміркованих та реалістів. За ними йдуть негативісти, а завершує книгу компактний переклад російською «Московства» Павла Штепи (шанованого багатьма українцями).
У післямові росіянин, професор–економіст Г. Рогов, негативно висловившись про П. Штепу, зазначив, що книжка примушує задуматися росіян і малоросів, хто ж вони: «Соотечественники, осознанно сделавшие европейский выбор, или пятая колонна?». Серед висновків, які навели упорядники, не можна не звернути увагу на таке: «Усі, кому вдається чітко і свідомо піти від впливу Росії, різко підіймаються, насамперед культурно (приклади: Фінляндія, Польща, Латвія, Литва, Естонія, Грузія та, мабуть, й Аляска)».
«Ще 15—20 років тому поява такої «Антології...» була просто нереальною. Сьогодні в Росії вже формується критична маса істориків та публіцистів, яка здатна через деякий час переконати суспільство, що треба незашорено переглянути історію. [Нам здається, що правильніше було б сказати не «переглянути історію», а відновити її]. Росіянам треба позбутись імперського синдрому. Не погрози і шантаж, а тільки чесні, дружні гуманітарні спільні проекти можуть вивести народи на новий рівень взаєморозуміння та взаємоповаги».
Справді, можна погодитися, що прогрес неможливий без самоідентифікації кожного громадянина і без прийняття відповідного внутрішнього кодексу поведінки. І росіянам в Україні давно пора визначитись, хто вони — цивілізована меншість, що спільно будує державу, економіку, громадянське суспільство, чи п’ята колона.
Книга дуже актуальна сьогодні, коли обмежені політики «мовним законом» знову збільшують зусилля, спрямовані на знищення в Україні всього українського.
Микола СТАСИШЕН,
доктор економічних наук
Київ