Театр імені Івана Франка звик до черг і ажіотажу. Народного артиста України Богдана Ступку не здивуєш оберемками квітів — його обожнювали у Києві, Москві, Львові, Нью–Йорку — скрізь, де він тільки виходив і починав казати текст ролі. Але такої кількості квітів, як українці принесли до труни головного актора України, художнього керівника Театру імені Франка, не бачила жодна зірка. Оберемками і попонами виносили їх через службовий вхід, а люди все несли і несли нові, побожно кладучи біля підніжжя сцени. У спальному районі Позняки, купуючи близько 11–ї ранку парну кількість гладіолусів, я почула від продавчині: «Ви до Ступки? У мене сьогодні цілий ранок купують для нього квіти». В метро ближче до станції «Хрещатик» люди з квітами були дороговказом до театру. Молода жінка з червоними трояндами в руках, вибачаючись, попросила провести до місця прощання. Ми познайомились, Маша приїхала з Івано–Франківська у справах і не змогла не попрощатися з великим актором. Одна черга шанувальників Богдана Ступки починалася на Городецького навпроти виходу з метро, інша — з вулиці Заньковецької. У натовпі — обличчя відомих режисерів, акторів, письменників і звичайних театралів, шанувальників акторського таланту Богдана Сильвестровича. Повертаються із заплаканими очима від театру Роман Балаян і вдова Сергія Параджанова Світлана Щербатюк , на службовому вході, де через рамку пропускають журналістів та урядовців, намагаються пройти кінорежисер Сергій Буковський із польськими кінематографістами і вдовою Івана Миколайчука Марією, біля входу бачу Ольгу Сумську.