Журналіст не міняє професію?

24.07.2012
Журналіст не міняє професію?

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.

Загальний тренд оновлення політичної еліти, здавалося, стане підставою для балотування в парламент нової хвилі практикуючих журналістів. Ще місяць–два тому в професійних колах говорили про те, що до Верховної Ради по мажоритарних округах планують іти телевізійники Вахтанг Кіпіані, Наталка Соколенко, зірки інтернет–сайтів Єгор Соболєв, Тетяна Чорновіл, кілька медійників із регіональних видань. Але чим ближче офіційний старт виборчої кампанії — тим чіткіше усвідомлення, що звичайному журналістові пробити цю стіну і здобути мандат народного депутата нереально. Принаймні на виборах–2012.

Опитані колеги визнають: передвиборча кампанія — річ дуже дорога. На мінімальні витрати — штаб, бензин, листівки, газети тощо — потрібно щонайменше 50, а то й 100 тисяч доларів, залежно від рівня відомості в конкретному окрузі. Кандидати–бізнесмени натомість готові вкладати у ці ж округи від мільйона до п’яти у. о., щоб пройти до парламенту. Тож число працівників ЗМІ, які балотуються, скоротилося ледь не до одного–двох. Таки є люди, які вірять у свій шанс отримати мандат майже безплатно — за рахунок свого «правдорубства» та відомості серед читачів.

 

«Існуючі партії перетасовують колоду й не хочуть відкрити кватирку»

У червні позафракційний нардеп Тарас Чорновіл (екс–Партія регіонів) виніс у стрічки онлайн–новин інформацію, що його конкурентом у Дарницькому окрузі столиці буде Вахтанг Кіпіані — колишній ведучий каналів «1+1», «Інтер», нині — ТВі. Вахтанг свого часу працював і в «Україні молодій», а мешкає недалеко від депутатського будинку Чорновола. Відомий телевізійник справді розглядав перспективу депутатства, але зрештою відмовився від цієї затії.

«Існуючі партії мають бути зацікавлені в притоку нових людей до своїх лав. Я провів консультації з різними політичними силами, і виявилося, що в усіх все добре — нікому нові обличчя, нові кандидати не потрібні, зокрема на округах у Києві, — розповів Вахтанг Кіпіані в коментарі «УМ». — Якщо узагальнити, це означає, що будь–хто з нових людей, охочий до висування, має йти в депутати сам, сподіваючись тільки на ті фінансові й організаційні ресурси, які в нього є. Нормальна людина — журналіст, вчитель чи священик — ресурсів, достатніх для балотування у ВР, апріорі не має. Я для себе провів «перевірку місцевості» і зрозумів, що самотужки це діло не потягну ні в матеріальному, ні в ідейно–політичному сенсі. Адже, повторю, жодна з політичних сил не готова підтримувати людей із середовища поза нею. Їм вигідніше перетасувати стару колоду, ніж відкрити кватирку і впустити нових особистостей. От учора він був у Соцпартії (як лівий, антинатовський політик Євген Філіндаш) — сьогодні він у партії «УДАР», що має протилежне спрямування. Учора хтось був у «Сильній Україні» — сьогодні в об’єднаній опозиції, колишній БЮТівець тепер у «Свободі». Я ж вважаю, що має відбуватися зміна як персоналій, так і підходів до організації багатьох галузей держуправління й політики. Потрібні кардинальні перестановки, як у Грузії: хай ти не є професіоналом у певній галузі, але ти несеш свіжий струмінь і маєш бажання зламати стару недолугу систему. Професійні журналісти так само мають іти в парламент, як і моральні авторитети інших професій. Але в нас така ситуація ще не визріла. Поки об’єднана опозиція і «УДАР» виставляють своїх кандидатів — представники громадського сектору не мають шансу пройти між цими силами в парламент».

«Вони голосуватимуть не за журналістів, а «за гречку»

«Якби в країні була нормальна опозиція, журналісти не думали б про депутатство. Нас штовхає у політику, хоч би як це банально звучало, страх утратити країну», — говорила у квітневому інтерв’ю «УМ» Наталія Соколенко — журналістка каналу СТБ, учасниця журналістського руху «Стоп цензурі!» та «Самоврядної альтернативної мережі» («САМ»). Наталка анонсувала, що разом із колегою Єгором Соболєвим вони, ймовірно, балотуватимуться до парламенту. Але, зваживши всі за і проти, ці двоє активістів медіа– руху також вирішили, що зараз іти по «мажоритарці» немає сенсу. «Зараз потрібні не мандати, а самоорганізація», — каже Соболєв (мережа «САМ», Бюро журналістських розслідувань «Свідомо»).

«Балотуватися в мажоритарному окрузі — дуже дороге задоволення. Ми не схотіли змагатися за кількістю розданих продуктових наборів з іншими кандидатами, — пояснює відмову Соколенко. — Стільки людей доведено до фізичного й морального зубожіння, живуть у злиденних умовах — вони просто не будуть голосувати свідомо, вони голосуватимуть «за гречку». Тому ми вирішили зараз спрямувати зусилля на те, щоб переконати людей робити свідомий вибір, а не продавати голос за шматочок м’яса. Це буде пряме спілкування з народом, просвітницькі акції, заклики. Намагатимемося почати суспільні трансформації знизу, а не згори. Хоча ми будемо дуже раді, якщо наші колеги, які балотуються в регіонах, стануть здоровими голосами громадськості у Раді».

«КОД — це якісь масонські ігри під килимом»

По суті, чи не єдиною помітною особою, яка штурмує ВР «від мас–медіа», залишилася Тетяна Чорновіл. Нині київська політична журналістка, відома гучними розслідуваннями, працює в інтернет–виданні «Лівий берег», а балотується у Городоцькому в/о №120 на Львівщині.

«Дуже поважаю публікації Тетяни Чорновіл, але її вибір іти по округу на Львівщині, думаю, не дуже правильний, — каже Вахтанг Кіпіані. — Все–таки в Галичині є своя галицька політика, і коли людина, як «парашутист», залітає на чужу територію, з якою її мало що пов’язує, вона одразу наштовхується на спротив. У даному випадку так і сталося. Наскільки я знаю, місцевий КОД несхвально поставився до балотування Тетяни і не знаю, чи заважає, але точно не підтримує. Бо ніякого КОДу не існує. Є два–три лідери — за моєю інформацією, це Турчинов, Мартиненко і Яценюк, які й вирішують усі питання. Я говорив із кількома лідерами партій, які представлені в парламенті, які входять в КОДу, говорив із відомими партійцями — вони кажуть: ми нічого не знаємо і ні на що не можемо вплинути. Ще два тижні тому один із них, який збирався балотуватися по «мажоритарці», казав мені, що не знає, чи він буде висунутий, чи ні.

Бажаю їй успіху, але Тетяна заздалегідь поставила себе у програшну ситуацію. Якби вона поїхала, наприклад, у Донецьк, де живуть герої її публікацій, — я думаю, це було б правильніше, бо там складніше опозиційним політикам, а Тетяна Чорновіл — яскравий опозиційний журналіст. Або балотуватися в Києві — там, де вона живе, — це було б чудово. У КОДі сказали, що підтримають Чорновіл, але «знизу» на Львівщині у людей власні уявлення, хто має йти по тому чи іншому округу. Об’єднана опозиція — це великий фантом, де багато людей є не політичними, а лише фактурними опонентами влади. Вони хочуть зайняти її місце і робити те саме. І той факт, що кількох нових людей опозиція таки взяла, але не в список, а кинула на округи, свідчить про те, що КОД хоче «спалити» цих нових людей. Це якісь масонські ігри під килимом».

Більшість оглядачів погоджуються: політики «старої» формації прагнуть пробитися до нового парламенту через список, натомість знакових фігур із громадського сектору відправляють на «бійню» з мажоритарниками–мільйонерами. Єдина, хто погодилася грати за такими правилами, — Тетяна Чорновіл. За деякими даними, її патронує депутат від БЮТ Сергій Пашинський.

Влада роздає подачки, а «свої» стріляють у спину

Оцінюючи власні шанси та вагу матеріальних подачок виборцям, Тетяна Чорновіл говорить: «Гречка — це дуже важливий фактор для визначення ви­борців, і на Західній Україні також. На Львівщині від партії влади до парламенту йде ціла низка кандидатів з дуже великими грошима. Це не просто «гречка», це сотні мільйонів гривень, які спускаються з бюджету по корупційних схемах. Ситуація насправді надзвичайно складна, тому що «Регіони» на Львівщині планують взяти «тушок» у половині округів. Я особисто серйозно працюю, щоб на моєму окрузі цього не сталося. Але щоб ви розуміли, в мене на окрузі всі священики вже звезені на прощу в Єрусалим, і не один раз. Нещодавно в кожне село були послані автобуси — вивозили людей на прощу в Зарваницю, в Тернопільську область. Вивозять людей автобусами на відпочинок на шашлики на озеро Сине­вир. Роблять проекти за бюджетні гроші, але розповідають, наче за власні: якісь ремонти в школах, у Народному домі, в кожен клуб купують апаратуру».

Багато ударів, за словами Тетяни, доводиться отримувати в спину від своїх. Так, виборчий штаб одного з конкурентів очолив депутат облради від Народного руху, хоча НРУ входить до КОДу.

Але Тетяна налаштована боротися до кінця. «Із корупцією через пресу неможливо боротися, бо є державна мафія, — підсумовує 32–річна Чорновіл. — Я йду до людей з ідеєю, що треба піднімати Майдан — це єдине, що може обмежити кроки влади, які руйнують і економіку, і національну гідність країни. Або будуть акції протесту, або цей режим встановиться на десятки років. Справа вже не в тому, поганий Янукович чи хороший, — проблема в тому, що влада може собі дозволити не подобатися людям. А це є дуже страшно».

«Якщо в столиці об’єднана опозиція вирішила відправити сюди цю людину, то що ж робити, — каже депутат Городоцької райради від «Фронту змін» Анатолій Матківський. — Безперечно, на мою думку, кожен повинен займатися своєю справою. Але так інколи стається, що журналісти стають політиками, політики стають журналістами, фермерами. Важко сказати, як відреагують виборці на кандидатуру людини, яка не проживала в нас раніше. Чорновіл старається, вже має певний рейтинг, робить багато хороших справ для району. Однак, враховуючи всі фактори і складну політичну ситуацію, важко сказати, до чого це все призведе».

 

КОМЕНТАРІ ПОЛІТОЛОГІВ

Віктор Небоженко,
«Український барометр»:

— Тим, хто йде на вибори по «мажоритарці», випадає вкрай мало шансів пробитися в парламент. Адже всередині округів ці вибори є складним політико–економічним проектом, де задіяні місцеві прокурори, провідні економісти, впливові бізнесмени, районна влада. На сьогодні я не знаю ще такого журналіста, який би був наділений такою впливовістю і кваліфікацією, аби перемогти на мажоритарних виборах–2012. Інша справа, якщо ти йдеш по списку партії.

Звісно, деяких кандидатів посилають на «мажоритарку» не від хорошого життя. Це спроба паралельного проходження до Верховної Ради. Але для людей не надто відомих і впливових вона фактично приречена на поразку.

Вадим Карасьов,
Інституту глобальних стратегій:

— Шанси на успіх тих, хто просувається в депутати через «мажоритарку», залежать від округу, в якому вони балотуються. Якщо серед кандидатів є бізнесмени з мішками грошей, то вони мають більше шансів на перемогу.

 

ХТО ЩЕ?

Не зовсім незалежні

По Оболонському округу в Києві йтиме Володимир Ар’єв — екс–телевізійник, який із 2007 року став професійним політиком — нардепом від «НУНС».

По «мажоритарці» балотуватимуться також троє журналістів, яких умовно можна вважати «креатурами зверхників». Усі — телевізійники. По Сихівському окрузі у Львові — генпродюсер телеканалу ZIK, ведучий Дмитро Добродомов («УДАР», креатура бізнесмена Петра Димінського — його суперником вочевидь буде полум’яний «свободівець» Юрій Михальчишин); у Шевченківському районі Києва — Наталія Розинська з Першого Національного, відома як гьорлфренд Миколи Мельниченка (від Радикальної партії Олега Ляшка), у Солом’янському районі столиці — ведуча «Київського форуму» на КДТРК Рена Назарова («УДАР», дружина політика–бізнесмена Юрія Збітнєва, екс–кандидата в президенти).

 

ТОП–10 КОЛЕГ У РАДІ
Найвідоміші народні депутати, що прийшли у Верховну Раду з журналістики

Андрій Шевченко

у парламенті з 2006 р.; БЮТ; у віці 30 років став наймолодшим головою комітету в історії ВР України; екс–«5–й канал» і «Новий канал», «1+1» («Післямова»)

Ганна Герман (Стеців)

у парламенті з 2006 р.; «Регіони»; екс–«Радіо «Свобода», газета «Ратуша» (Львів); була прес–секретарем Віктора Януковича, зараз радник Президента — керівник головного управління з гуманітарних і суспільно–політичних питань адміністрації Президента

Ірина Геращенко

«НУНС», у парламенті з 2007 р.; екс–«Інтер» і УНІАН, колишній прес–секретар Віктора Ющенка

Олена Бондаренко

у парламенті з 2006 р.; «Регіони»; екс–ТРК «Україна» і «Новий Донбас», колишній прес–секретар Бориса Колесникова

Володимир Ар’єв

у парламенті з 2007 р.; «НУНС»; екс–«5–й канал»/«Закрита зона», екс–«Інтер» і «1+1»

Юрій Стець

у парламенті з 2007 р.; «НУНС»; генпродюсер «5–го каналу»

Степан Курпіль

у парламенті з 2006 р.; БЮТ; екс–редактор газети «Високий замок» (Львів)

Сергій Правденко

у парламенті в 1998—2006 рр.; «Громада», БЮТ, «Єдина Україна», Народна партія; екс–редактор газети «Голос України»

Юрій Артеменко

у парламенті в 2002—2006, 2006—2007 рр.; «Наша Україна»; екс–«Комсомолець Запоріжжя», «МІГ», ВД «Кераміст»; був главою Запорізької ОДА (2005), заст. міністра культури й туризму (2010—2011)

Вадим Бойко

«Народна рада»; у парламенті в 1990—1992 рр.; Молодіжна студія «Гарт»; загинув у 1992 р.

 

ІНШИЙ ВИПАДОК

Адвокат — сайт — мандат?

Тетяна Монтян — відомий київський юрист і правозахисник, але до журналістики вона теж має відношення. Пише статті, веде блоги в «Живому журналі» та на «Українській правді». Свого часу Монтян заснувала сайт «Інфопорн», який наповнюється матеріалами різко критичними як щодо влади, так і щодо опозиції. Тепер Тетяна балотується в депутати як незалежний кандидат і борець із комунальною мафією, залучивши до свого штабу журналістів свого сайту. До речі, округ Монтян — Дарницький, той самий, що і в Чорновола та Кіпіані.

«Зі зневагою ставлюся до всіх політичних сил, вважаю їх усіх нікчемами й «дерибанщиками», — каже Монтян у коментарі «УМ». — Навіщо мені брати на себе їхній негатив? Я дійшла до своєї стелі. Те, що я могла зробити знизу, я вже зробила, тепер мені потрібне збільшення ресурсу (мається на увазі депутатський мандат. — Ред.).

Монтян стверджує, що під вибори відкриє окремий персональний сайт, щоб «не ангажувати «Інфопорн», перетворюючи його на агітку».

Свою передвиборчу кампанію пані Монтян оцінює приблизно в 100 тисяч у. о. Запевняє, що фінансову підтримку їй надають вдячні клієнти, яким вона допомогла як адвокат і правозахисник, прихильники, друзі, а листівки й газети розносять волонтери.

 

А ЯК НА СХОДІ?

Головний редактор запорізької газети «Субота плюс» Богдан Василенко місяць тому отримав пропозицію від об’єднаної опозиції взяти участь у виборчій кампанії по мажоритарному округу. Василенко надихнувся, погодився, але протистояння з «молодим бізнесменом» від «Сім’ї» Євгеном Анісімовим, якого називають «смотрящим по області» і який теж балотуватиметься в парламент, вилилося в загрозу закриття газети. Місцева друкарня «Кераміст», де друкували «Суботу плюс», фактично відмовилася випускати газету, якщо в ній з’являтимуться «капості» про Анісімова. «Один раз газета не вийшла. Ми в спішному порядку друкували її в Донецьку, що з нашим тиражем — понад 30 тисяч — досить складно, — зауважує редактор. — Анісімов тут має вплив на міліцію, прокуратуру, податкову, мер міста фактично йому підкоряється…»