> > Пам’ять про потоп

Пам’ять про потоп

20.07.2012
Пам’ять про потоп

Тепер кожен зможе побачити, якого рівня сягала вода на вулицях 1931 року.Фото автора.

Відтепер у Києві побільшало пам’ят­них знаків: нещодавно на Подолі, а саме на ­вулиці Юрківській, 34а, урочисто відкрили пам’ятну табличку, яка свідчить про рекордну повінь у столиці 1931 року. На табличці навіть вказано місце — рівень, до якого піднялася вода під час історичної повені. Власне, ледь помітна риска на стіні будинку була й раніше, але мало хто на неї звертав увагу. Однак завдяки зусиллям небайдужих науковців і саму позначку на будівлі, і пам’ять про ті події вдалося зберегти.

Віктор Вишневський,
доктор географічних наук
Друкована версія

Cтатті по темі

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    Нові таблички на вулиці Чорновола.

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Серед фіналістів конкурсу на посаду головного архітектора Києва є неоднозначні та заплямовані правопорушеннями персони. Як обрання одного з них відіб’ється на зовнішньому вигляді міста?

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Поки чиновники вигадують, чим їм не вгодив вітчизняний виробник, кияни змушені їздити на трамваях минулого покоління.

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Новий культурний центр стане окрасою столиці.

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    Музею авіації у забутій людьми садибі Ігоря Сікорського бути. Пообіцяли два президенти України і представник Київради Ігор Федоренко.

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Лавочка-олівець.

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>