Не всі кулі — дури

      Рік тому віце-президент Федерації повітроплавання України В'ячеслав Гардашник у стінах Російського медіа-центру повідомив журналістам сумну звістку: внаслідок масштабної пожежі вітчизняні любителі неба втратили майже всі свої аеростати. Щоправда, тоді пан В'ячеслав запевнив присутніх: українці все одно підніматимуться на повітряних кулях у небо. І виконав свою обіцянку. Першим подвигом повітроплавців став минулорічний транснаціональний переліт із Росії в Україну під назвою «Дружба без кордонів». А восьмий Міжнародний фестиваль повітроплавання, який нещодавно закінчився в Україні, остаточно засвідчив: не перевелися на нашій батьківщині справжні звитяжці. У феєричному спортивному шоу взяло участь 23 екіпажі, у тому числі й іноземні.

      На відміну від усіх попередніх фестивалів, цьогорічне «Повітряне братерство-2004» підключило не тільки спортсменів — «керманичів» повітряних куль, а й серйозних фахових пілотів: так, серед організаторів чемпіонату були Військово-повітряні сили та авіамоделісти. Сам фестиваль відбувався у три етапи. Першими побачили повітряні кулі над своїм містом мешканці та гості Феодосії — там фестиваль тривав тиждень, другий етап розпочався у Кам'янець-Подільському. Закінчилися видовищні перельоти традиційно у Києві. У програмі було і нічне світіння повітряних куль, і масові зльоти. Цьогоріч внесли організатори нову родзинку — «фієсту», яка передбачала збір у небі куль специфічної форми (власне, такі аеростати й кулями важко назвати). Військовики готували свою програму: показові виступи на планерах, літаках

Як-52, стрибки парашутистів-професіоналів, які демонстрували у небі акробатичні трюки. Уперше у демонстраційних польотах узяла участь спецформа «Жовтого підводного човна» та тепловий дирижабль «Філін». Щоправда, переможцями у Феодосії та Кам'янець-Подільському стали російські екіпажі.

      «Результатами чемпіонату я задоволений, — розповідає В'ячеслав Гардашник. — Один лише факт, що серед 23 команд було 10 найсильніших російських, польські та чеські екіпажі, свідчить про престижність чемпіонату. До того ж цей фестиваль довів позитив співпраці з Військово-повітряними силами Збройних сил України — ми отримали професійних метеорологів, за що дуже вдячні колегам. Думаю, на цьому наша дружба не закінчиться».

      Але і це ще не все. У Кам'янець-Подільську є відомий міст над каньйоном, у якому протікає ріка Смотрич. «Напевно, у кожному пілоті живе Чкалов, який здійснив легендарний політ під мостом, — розповідає В'ячеслав Гардашник, — тому деякі пілоти, як тільки приїжджають у Кам'янець, запитують: «Де той міст?». Хлопців переповнює бажання пролетіти під мостом висотою у 57 метрів на кулі, висота якої 22 метри, та ще й у каньйоні — це дуже складно, але захоплююче». За всю історію українського повітроплавання під цим відомим мостом пролетіло 4 вітчизняних пілоти. Влад Клименко двічі подолав цю висоту. Іноземці поки що на подібні геройства у Кам'янець-Подільському не наважувалися.

      Єдине, що не вдалося реалізувати організаторам свята, — це розваги для туристів на кулях. «Бажаючих було настільки багато, — каже В'ячеслав Гардашник, — що ми мусили відмовитися від цієї думки. Тепер наступного чемпіонату ми виділятимемо спеціально для туристів окрему кулю».

      У планах українських повітроплавців — чимало цікавих проектів на кшталт минулорічного транснаціонального перельоту з Росії в Україну під назвою «Дружба без кордонів». «Нам уже замало Східної Європи, — каже пан В'ячеслав, — ми вже прагнемо у Західну. І до того ж дуже хочеться перелетіти кордон Європейського Союзу. А ще — зробити Кам'янець-Подільський центром східно-європейського повітроплавання. Думаю, у нас це вийде».