Пiд такою назвою («Ізраїль вiзьме в оренду Ічнянський район») в чернiгiвськiй газетi «Сiверщина» за 21 червня надруковано статтю Вiктора Баранова — мешканця Ічнянського району, правозахисника. Стаття злегка iронiчна, та це смiх крiзь сльози. Автора непокоїть, що районом керують представники Партiї регiонiв, якi дбають тiльки про агiтацiйну роботу. У соцiально–економiчнiй сферi самi недолiки, причину яких вiн розумiє — спостережливий, логiчно мислить, дивиться в корiнь: «У нас давно все змiшалося в хаотичну купу, i тепер важко розiбратися, де ми живемо — в Ізраїлi, Росiї чи Африцi. Серед депутатiв Верховної Ради бiльшiсть — євреї та росiяни... Найбагатшi люди в Українi — євреї. Громадянин Ізраїлю Черновецький навiть став мером Києва... Українськi футбольнi клуби переповненi другорядними футболiстами з Африки, якi за програшнi матчi отримують мiльйони... Пiсля розвалу Радянського Союзу єврейськi бiзнесмени за копiйки викупили державнi пiдприємства i стратегiчнi об’єкти в нафтовiй, хiмiчнiй, енергетичнiй, гiрничiй та iнших галузях. Доходи таких бiзнесменiв зростають астрономiчними темпами — це мiльярдери Новiнський, Коломойський, Пiнчук, Боголюбов, Живаго, Фiрташ, Порошенко; мiльйонери — Бродський, Рабинович, Ярославський, Черновецький, Суркiс, Червоненко та iншi... У злиденнiй Українi налiчується майже 200 багатiїв, загальнi статки яких досягли 90 млрд. доларiв, сформувався державний капiталiзм, за якого народна скарбниця стала власнiстю касти нуворишiв...
Наявнiсть на гербi Ічнi модифiкованої iудейської зiрки з дещо змiщеними правими i лiвими кутами (розробник хотiв догодити владi)... дає надiю на те, що Ізраїль вiзьме в оренду Ічнянський район... Євреї очолюють список найбагатших людей України, отож вони як справжнi патрiоти Ізраїлю можуть подiлитися з мешканцями Ічнянщини своїм багатством. Заради цього нашим чиновникам («регiоналам», комунiстам, БЮТiвцям, нацiоналiстам), можливо, доведеться зробити обрiзання, вiдростити пейси, надiти ярмулку, вiдсвяткувати Пейсах, вивчити Талмуд i повернути євреям примiщення синагоги, в якому розташовано краєзнавчий музей, перейменувати центральну вулицю Ленiна на Жидiвську, хоча це все одно, що помiняти шило на мило, або ж пожертвувати своїми насидженими мiсцями, високими зарплатами i похвальними грамотами... Сьогоднi журналiсти бояться говорити всю правду про олiгархiв, пам’ятаючи слова нiмецького канцлера Отто фон Бiсмарка: «Покритикуй єврея, i ти почуєш сердикий крик з усiх сторiн»...
Та я не зовсiм згоден з автором. По–перше, «журналiсти бояться...», бо з його ж слiв — «олiгархи збагачуються за рахунок пiдставного банкрутства, рейдерства, лобiювання вигiдних законiв, юридичної казуїстики, корупцiї i пiдкупiв»... Отже, про корупцiю i пiдкупи. Якщо депутатам (недоторканним) до вподоби слова Геббельса «щоб повiрили в брехню — вона повинна бути жахливою», то полiтологи, «письменники», оглядачi, iсторики, якi свiтяться в пiдконтрольних олiгархам ЗМІ, на телебаченнi, радiо, дiють за висловом Нiцше: «Найнебезпечнiша брехня — це трохи викривлена правда». Я розумiю їхнiй вибiр — годувати сiм’ю чи говорити правду, небажану хазяїну.
Не буду перераховувати пiдконтрольнi олiгархам засоби iнформацiї й називати прiзвища дезiнформаторiв — ви їх знаєте, а про iнших — здогадаєтеся, якщо проаналiзуєте, як ще й сьогоднi «хуцпiсти» шельмують екс–Президента Вiктора Ющенка, бо вiн українець, дiйсно був обраний народом (не олiгархами), патрiот України, iнтелектуал, правдивий, мудрий, не зрадив i не продався. Це розумiла мафiозна рать, тому пiсля не зовсiм вдалого отруєння зв’язала його по руках i ногах конституцiйною реформою 2004 року, ще й за манiпуляцiйним виборчим законом привела до влади у 2006 роцi партiйне «Хамове плем’я», яке в 2010 роцi здiйснило конституцiйний переворот i вiддало всю повноту влади олiгархiчнiй мафiї, що контролює i пiдкуповує всiх. Аналiзуючи весь брехливий бруд, що вихлюпнули «орателi i писателi» на Ющенка–Президента, розумiю основну причину його низького рейтингу й уявляю захмарнi кошти, якi вищезгаданi мiльярдери i мiльйонери витратили на масове одурювання людей логiчним шахрайством з арсеналу часiв СРСР. Не менше витрачають i сьогоднi.
Наведу деякi викривленi вигадки, що висловлюють i тиражують «незалежнi орателi» про Ющенка: колгоспний бухгалтер, невдалий пасiчник, зрадив Майдан, м’ягкотiлий i не вольовий, марiонетка свого оточення, самоотруївся, не посадив бандитiв у тюрми, не забезпечив усiх робочими мiсцями, витратив народнi кошти на Батурин i «Мистецький арсенал», конфлiктував iз Москвою, намагався втягти Україну в НАТО, нагородив Бандеру i Шухевича, вiдсторонив 8 вересня 2005 р. Тимошенко вiд прем’єрства, свiдчив у Печерському судi не на користь Тимошенко (повинен був брехати?), офiцiйно не вiдмовився вiд державної дачi, в другому турi голосував проти всiх (по совiстi!), iнiцiював ув’язнення екс–Прем’єра, не кається за газовий пакт Тимошенко—Путiна, зустрiчається з Януковичем на Банковiй, не вiдвiдав Юлю в колонiї, 5 червня не засвiтився в натовпi перед Верховною Радою на пiдтримку української мови, в бiлих штанях з’явився на Банковiй iз Кравчуком i Кучмою, хоче стати депутатом... Водночас «орателi» забули, що Тимошенко свiдомо спровокувала свою вiдставку, зiбравши комсомольсько–єврейську раду в нiч 7—8 вересня 2005 р. iз метою вiдсторонити вiд влади Президента; що цей зрадницький вчинок вiдкрив шлях Партiї регiонiв до тотальної перемоги в 2010 роцi; що всi євреї, якi пролiзли в БЮТ i «НУНС» (а це добра половина), зрадили Ющенка та вкупi з євреями бiльшостi не допустили у 2008 роцi Президента у Верховну Раду зi щорiчним звiтом...
По–друге. Порахувавши всiх євреїв у парламентi та владних структурах, я дiйшов висновку, що нема потреби здавати в оренду Ічнянський район. Надiйнiше офiцiйно пiдтвердити, що «патрiоти Ізраїлю» сьогоднi орендують усю Україну, i життя покращиться вже сьогоднi майже у всiх засобах масової iнформацiї.
Микола МИХНИК
Чернiгiв