18 липня 1863 року міністр внутрішніх справ Російської імперії Петро Валуєв підписав таємний циркуляр, спрямований не лише проти української мови, а й ширше — проти права українського народу на окремішність. Виконання Валуєвського циркуляру супроводжувалося закриттям недільних шкіл, майже повним припиненням книговидання українською мовою, адміністративним висланням деяких українських діячів. Вирішальну роль у цьому відіграла резолюція Олександра ІІ: «виконати». Для нас сьогодні цей документ пам’ятний мовознавчими (не гірш за сталінський «Марксизм та питання мовознавства») відкриттями царського міністра внутрішніх справ про те, що «ніякої особливої малоросійської мови не було, нема і бути не може, і що наріччя їх, вживане простим народом, є тією ж російською мовою, тільки зіпсованою впливом на неї Польщі; що загальноросійська мова також зрозуміла малоросам, як великоросіянам, і навіть більш зрозуміла за так звану українську мову, яка тепер придумується для нього деякими малоросами і особливо поляками». І досі триває ця ситуація — їй я колись присвятив короткого вірша «Українській мові», яким закінчую цей коментар:
Тебе хотіли знищити не раз,
Ти билась гордо, мужньо та терпляче:
Пережила Валуєвський наказ,
Пережила комуністичний сказ,
Табачника переживеш тим паче.
20 липня 1816 року помер Гавриїл Державін. Він був солдатом, учасником перевороту 28 червня 1762 р., офіцером Таємної канцелярії, учасником війни з Пугачовим, екзекутором у Сенаті, Олонецьким і Тамбовським губернатором, статс–секретарем та президентом комерц–колегії за Катерини ІІ, членом Верховної ради та державним скарбничим за Павла І, дійсним таємним радником та міністром юстиції за Олександра І. А ще, як слушно зазначає у статті «Застукали сердешну волю...» Іван Дзюба, «співець Феліци» — Катерини ІІ (він же і співець її попередника — її чоловіка Петра ІІІ, задушеного вночі в ліжку інспірованими нею змовниками; він же і співець її наступника–антагоніста Павла І; він же співець його сина Олександра І, який благословив жорстоке вбивство, знову ж таки змовниками, свого порфірородного батька)». Воістину «поет в Росії — більше, ніж поет».
21 липня 1721 року видано синодальний указ, за яким усі книги з українських друкарень мали надсилати до синодальної контори «для виправлення та узгодження з великоросійськими». Для нагляду за друкарнями було введено посаду «протектора типографій», а випускати можна було тільки ті книги, які нічим не відрізнялися від виданих у Росії, що засвідчувалося відповідним штемпелем. Того ж 1721 р. було ліквідовано Чернігівську друкарню. Цей указ доповнював попередній, від 1720 р., яким заборонялося видання будь–яких книг, окрім старих церковних, а ті до друку підлягали порівнянню з аналогічними великоросійськими, «щоб ніякої різниці й особливого наріччя в них не було». Постскриптумом до синодального указу можна вважати репліку кореспондента НТВ на виступ Президента України Кравчука українською мовою під час першого візиту до ФРН: «А що якби канцлер Коль відповів йому на баварському діалекті німецької?». Не хочуть шовіністи визнавати ні мови, ні факту існування незалежної України.
22 липня 1471 року «відбулася битва на річці Шелоні між московською та новгородською раттю. Новгородці були розбиті, й вільний Новгород було фактично приєднано до Московського князівства», — повідомляє видання «Московія» з «Бібліотеки В.С.Черномирдіна». Інформація не зовсім точна, бо остаточно Іван ІІІ підкорив Новгород, вигубивши тисячі людей та ліквідувавши міське самоуправління, лише через сім років. Але суть в іншому. Це не була війна між своїми, а смертельний двобій між демократичним (як на ті часи) слов’янським Новгородом та агресивною «країною Моксель» (див. однойменну книгу В.Білінського), а фактично між двома цивілізаціями, орієнтованими на різні, навіть протилежні, цінності.
Як писав свого часу Микола Костомаров, «мішанина мешканців усе швидше визначає нахил поширити свій край, зростати на чужий кошт, проковтнувши сусідів: її тягне до хитрої політики, до завоювання. Громадською стихією Москви є загальність, знищення особистості, навпаки тому як на Україні... де принцип особистості раз у раз виявляв свою живучість».
Далі буде.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
