Обличчя «УДАРників» виходять на світло

Однією із загадок виборів–2012 є партія «УДАР» Віталія Кличка. Українці, які гарячково шукають чергову «третю силу» й «нове обличчя» (при тому що Арсеній Яценюк тепер у БЮТ, а Сергій Тігіпко — в «Регіонах»), майже вимушено схиляються на бік імпозантного боксера. Кличко вперше брав участь у виборах ще в 2006 році — як перший номер блоку «Пора–ПРП», але то був не його час. «Дозрів» він лише тепер. За даними Київського міжнародного інституту соціології, рейтинг «УДАРу» — «Українського демократичного альянсу за реформи» — сягає 14%. За такої підтримки за списком цієї партії в парламент пройдуть як мінімум 30—40 осіб. А ще ж у мажоритарних округах належність до цієї «третьої сили» означатиме щасливий квиток.

Ще не так давно персональний склад команди Кличка залишався дуже туманним. Відомо, що в партсписку буде «НУНСівка» Ірина Геращенко, яка прийшла сюди вже відносно давно. Також «УДАР» уже тривалий час має фракцію в Київраді (іноді схильну до «тушкування»), представлений у деяких інших місцевих радах. Однак прохідних місць у списку — багато. А мажоритарних округів на виборах до ВР — аж 225. І по більшості з них Кличко виставлятиме своїх кандидатів. Адже до об’єднаної опозиції «УДАР» не приєднався — не змогли узгодити квоти й принципи розподілу округів.

Тож хто вони — ці люди, які балотуватимуться до парламенту під прапором Кличка?

Днями Віталій частково підняв завісу таємничості, почавши співпрацю з громадським рухом «Чесно» і надавши йому перелік кандидатів від «УДАРу» по «мажоритарці».

Більшість цих прізвищ нічого не говорять широкому загалу. Натомість сам Кличко каже, що у переліку понад 90% — нові обличчя, і це його перевага. Утім якщо таке–то ім’я нічого не скаже політологам у Києві, то це ще не значить, що його не знають у межах певного району чи міста, де він, власне, і балотується. Перші відгуки про таких людей надходять. Деякі — позитивні, деякі — навпаки. Не факт, що в разі обрання ці «люди–загадки» не стануть «тушками», хоча Кличко й обіцяє непохитність.

Наразі слід визнати, що список Кличка — такий собі вінегрет, у який накришили «їжака й вужа». Знову маємо справу з партією без ідеології, зате — лідерського типу, де більшість кандидатів губляться або вигідно ховаються в тіні знаменитого першого номера.

По Івано–Франківщині, скажімо, від «УДАРу» йтиме націоналіст, колишній нардеп–КУНівець, син дисидента Євген Гірник. Натомість по Одещині — соціаліст Євген Філіндаш із русофільськими поглядами.

Там же, в Одеській області, громадські активісти: Сергій Дібров — близький до «помаранчевих», Сергій Дубенко — ближчий до «синіх».

На Прикарпатті від Кличка балотується колишній «губернатор» часів Ющенка, бізнесмен, екс–«нашоукраїнець» Микола Палійчук. Із ним ніби все гаразд, зате на Київщині, в Яготині й Борисполі, від «УДАРу» йде Кирило Поліщук. У цьому окрузі він вигравав «мажоритарку» у 2002 році як представник «Нашої України», але одним із перших утік від Ющенка в «ЗаЄдУ» й Партію регіонів, а потім перейшов у ХДПУ нинішнього «януковця» Журавського. Теж бізнесмен і дуже неоднозначне «нове обличчя».

На окрузі у Вишгороді «УДАР» представляє колишній зять Володимира Литвина, ще один підприємець із неоднозначною репутацією Дмитро Крейнін, заступник голови фракції Кличка в Київраді.

У Херсоні заявлений Андрій Путілов, про якого в інтернеті пишуть: «господар механічного заводу, отримав завод від батька, зарплатню не платить; журналістів, які хочуть поспілкуватися з працівниками заводу, б’є; по всьому місту роздає харчові пайки…» А Путілов–батько тим часом висувається під прикриттям іншої нібито «третьої сили» — партії «Україна — Вперед!» Наталії Королевської. І запити від руху «Чесно» з приводу співпраці з Путіловими у Кличка досі ігнорували. Натомість у Херсоні з’явилися білборди, на яких Кличко у вишиванці тисне руку одіозному висуванцеві.

По Закарпаттю балотується Василь Лазоришенець — колишній перший заступник міністра охорони здоров’я в уряді Тимошенко часів епідемії «свинячого грипу».

Ще одне зовсім не нове обличчя — екс–міністр енергетики Іван Плачков. Із Кличком він досить давно, представляє «УДАР» у Київраді. Але, як сигналізує інший екс–міністр, Анатолій Гриценко, зараз Плачков очолює наглядову раду компанії «Київенерго» Ріната Ахметова. То що ж це, мовляв, за опозиція така? А балотуватиметься Іван Плачков на своїй малій батьківщині в місті Арциз Одеської області.

Є й неочікувані, навіть курйозні висуванці: письменник Макс Кідрук — на Кіровоградщині, телеведуча низькорейтингового каналу КДТРК Рена Назарова — в Києві. Причому є стійка підозра, що в нардепи її просуває чоловік — Юрій Збітнєв, технічний антиющенківський кандидат на виборах–2004.

А чи не найбільший спротив демократичної громадськості серед представленого переліку викликала кандидатура Кирила Куликова — нардепа від «НУНС», який віддавна став перебіжчиком на бік влади, вихваляє «регіонального» мера Попова, голосує в парламенті на користь Партії регіонів і взагалі вважається ставлеником одіозного «лужниковського» бізнес–угруповання.

Сам Кличко написав у «Фейсбуці» з цього приводу: «Першими оприлюднили список наших претендентів на мажоритарні округи. Вже є перша реакція. Це для партії важливо. Просимо давати інформацію, а не чутки! Претенденти, що не відповідають критеріям, кандидатами не стануть. Це наш принцип».

Утім «критерії» — поняття досить розмите. Наразі на білбордах Кличка, що почали масово з’являтися в Києві та інших містах, заявлено «відкритість і щирість».

І якщо Кличко справді вболіває за перемогу опозиції та хоче зміни влади, то хіба мав би висувати своїх кандидатів у всх округах — навіть заздалегідь слабких і навіть там, де вони відбиратимуть голоси у знаних, шанованих опозиціонерів, граючи на користь висуванців влади?

КОМЕНТАР З ПРИВОДУ

Олександр Палій,
політолог:

— Більшості «кличківських» мажоритарників країна не знає. Багатьох не знають навіть у регіонах. У багатьох немає акценту на реальну перемогу. Тобто є завдання побігати по всіх округах, а добігти — я такої мети багато де не бачу.

Це означає, що робота проведена не на належному рівні. Думаю, Кличко сподівається витягнути людей своїм авторитетом. Але не скрізь це можливо. Зокрема й у Києві, де особистий рейтинг Віталія Кличка дуже високий. Сумнівних кандидатів тут все одно не підтримуватимуть, бо відомий досвід їхніх зрад.

Думаю, якби Кличко висував якихось кандидатів разом з об’єднаною опозицією, — оце було б справді переможним чинником.

У столиці ситуація дуже ризикована. Не висуваються сильні кандидати в тих округах, на які мітить влада, — наприклад, округ секретаря Київради Галини Гереги. Опозиціонери, таке враження, ще й не починали кампанію. Натомість іде робота провладних «гречкосіїв». Боюся, щоби це не було домовленістю Кличка і влади.

Та й той факт, що в мажоритарних округах у регіонах від Кличка балотуються то націоналісти, то соціалісти, — не свідчення демократичності партії «УДАР».