На 82му році життя завершив свій земний шлях Генріх Федорович Дворко — визначний ученийхімік, відомий правозахисник, самовідданий борець за українську ідею.
Наукове визнання за глибокі інтерпретації механізмів органічних реакцій він здобув іще в Академії наук. У 35 років захистив докторську дисертацію, перед ним відкривалася перспектива блискучої наукової кар’єри. Але це були 1960ті, коли українство підняло свій прапор боротьби за волю. Генріх Федорович не міг стояти осторонь, увійшов до лав шістдесятників. Як наслідок — втрата роботи в Академії. Молодий доктор зумів використати цей поворот долі як нову можливість і створив в Інституті нафтохімії (неакадемічному, галузевому) диволабораторію, в якій працювали молоді науковці. Він був унікальним для тих часів прикладом людини, яка могла в умовах тиску та репресій плідно працювати, не йдучи на компроміси. У цьому полягав «урок Дворка», надзвичайно цінний не лише для оточення, а й для широких кіл тогочасної інтелігенції.
Далі — 20 років «заслання» в Інститут хлорної промисловості, яке стало стартовим майданчиком для нового злету: відкриття вердазильного методу дослідження механізмів органічних реакцій. Хоча, звичайно, за тих умов талант науковця не міг реалізуватися повною мірою.
Не менш яскравою була громадська діяльність Генріха Федоровича. Він був другом Івана Світличного, Василя Стуса, Михайлини Коцюбинської, Надії Світличної, Євгена Сверстюка, Алли Горської, Галини Севрук, Ярослава Дзири, Георгія Бачинського, Елеонори Соловей і Василя Гончарика, Івана Калениченка, багатьох інших славних шістдесятників — старших і молодших. До нього йшли по пораду, підтримку, просто на гарну розмову, після якої дихалося легше. Визнаний «вождь» літнього наметового табору дисидентівшістдесятників на Прип’яті, він до кінця залишався для цього кола лідером і авторитетом. Залишився таким і для всіх, кому пощастило з ним працювати.
Тяжка хвороба рано скувала можливості Генріха Федоровича, але й тут його дивовижна воля до життя, енергія, вміння генерувати ідеї забезпечили ще багато років творчості. Його вирізняли широта зацікавлень,блискуча ерудиція, неослабний інтерес до життя та людей. Це засвідчила і його публіцистика, зокрема статті в «Україні молодій» — газеті, яку він цінував і любив. «УМ» висловлює співчуття рідним та близьким Генріха Федоровича. Світла йому пам’ять.