Новітні філософи все частіше порівнюють наш організм із застарілим файлом, в який не вписується нова програма еволюційного розвитку людства. Тіло ще потрібне, але не настільки, аби земляни носили його панцерною ракушкою на собі, як це робить беззахисний равлик. Ідеться не про фантастику, а про реальний кібернетично–комп’ютерний простір, до якого перемістилася значна частина людства вже сьогодні. І оскільки у тому віртуальному і вщент заселеному світі ми існуємо не тілом, а розумом, наша психіка з кожним роком стає все більш самостійною. Що її чекає у майбутньому? На це запитання знає відповідь голова Міжнародного філософсько–космологічного товариства, доктор філософських наук, професор Олег Базалук.