Психологічні перформанси рекламного чарівника: рецензія на «Рекламу Аведона»
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Богдан Бенюк у виставi «Райськеє дiло». Фото Юрія САПОЖНІКОВА.
Фінальним акордом сезону–2011—2012 у Театрі імені Франка стала прем’єра вистави «Райськеє діло (Автопортрет перед дзеркалом)», яку режисер Андрій Приходько поставив за поетичним циклом Івана Малковича «Вертепчики». Поєднати минуле і сучасне, особисте і суспільне, зануритися у глибини історії й традицій та переосмислити їх уже з позиції сьогодення, донести головну ідею не лише через текст, акторську гру, а й завдяки красивій картинці, яку бачитиме перед собою глядач, — навпроти майже всіх цих завдань команда «Райського діла» може сміливо ставити позначку «виконано». Хоча з балансом у цьому спектаклі варто було б попрацювати ще: часом глядач, налаштувавшись на філософську тональність, змушений миттєво ловити зовсім іншу хвилю, з піснями–танцями, жартами — і серйозні нотки у цьому вирі просто губляться.
Якщо ви запитаєте, кого у «Райському ділі» грає Бенюк, я відповів вам пафосно і виклично: герой Богдана Михайловича зветься «українським народом», хоча у програмці зазначений як «Іван». Він сіє хліб (сцена, коли Бенюк «засіває» Місяць, потішить найвимогливіших театральних гурманів), він ловить рибу («Ніколи не мав я рибальського хисту, /Страшні мені риб’ячі на гачку муки, / та ще майже вчора крізь ції луки/ текла, як пісня, річка пречиста»), він і людина мегаполісу, і водночас — чоловік, який не втратив генетичної пам’яті, бо дуже органічно включається у традиційні колядки–щедрівки, він щиро пригортає до себе сина і мужньо виборсується із–під кривавої імперії, її у цій виставі уособлює червона надувна лялька–гігант, якій так і не вдалося розчавити Івана... Цей історично–емоційний шлях українця щедро декорований традиційними обрядами і звичаями: хореографія — Лариси Руснак (вона ж виконувала головні жіночі ролі у виставі), музичне оформлення — Сусанни Карпенко, козацькі крутки — Володимира Абазопуло, хормейстер спектаклю — Анатолій Навроцький.
Виставою «Райськеє діло» на сцені Театру імені Франка дебютував художник Богдан Поліщук. Але взаєморозуміння між ним та режисером Андрієм Приходьком у цьому спектаклі настільки очевидне, що складається враження, ніби ці двоє знають один одного не перший рік. Насправді так воно і є: минулого року Приходько з Поліщуком поставили у Львівському театрі імені Леся Курбаса «Лісову пісню».
«Якщо б ми всі усвідомили, що ми в раю, на своїй землі, то ми б ставилися, ми б піклувалися, обробляли її, як те, що ціннісне, навіть безцінне — райськеє», — зауважив, представляючи свою виставу, Андрій Приходько.
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Монету у формі писанки випустив Королівський канадський монетний двір. Авторами дизайну стали канадець українського походження Дейв Мельничук – член Українського музею Канади у Торонто, та Стівен Розаті. >>
Коаліція дієвців культури зауважує очевидну тенденційність у призначенні Ігоря Гладуна на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відбулося 3 березня 2026 року рішенням Державного агентства України з питань кіно. >>
Рівно 77 років тому - 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк, композитор, який відкрив усьому світу красу і мелодійність українських пісень, прищепив любов співати українською. >>
Я дозволила собі перефразувати слова героїні драми Лесі Українки «Лісова пісня» Мавки. Бо саме так хочеться сказати про Тараса Шевченка – знаного українця, але разом з тим велета духу, відомого >>
Історією посягання на культурну цінність, пошуку й успішного результату називають виставковий проєкт «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація». >>