Наведене тут дослівно повідомлення було оприлюднене на сайті прокуратури Полтавської області 16 травня ц. р.. Тож «УМ» дякує правоохоронцям за небайдужість. Водночас констатуємо, що таке визнання прокуратурою незаконності будівництва «крутої» огорожі на березі Ворскли фактично означає тільки одне: тамтешнім селянам і «дачникам» мають повернути нахабно відібраний у них пляж і, власне, берег річки. Тим паче, що після 15 лютого, коли матеріал з’явився у газеті, минуло вже майже п’ять місяців, і зараз пляжний сезон у розпалі. То, може, автори листа в «УМ», який став приводом для журналістського розслідування, вже засмагають на улюбленому місці відпочинку? Зовсім не риторичною відповіддю на це питання став ще один їхній лист (під ним — 23 підписи), який нещодавно надійшов до полтавського корпункту «УМ». Дякуючи газеті за принциповість, уже знайомі нам автори — мешканці села Петрівка й «дачники» — зазначають: незважаючи на згаданий припис облпрокуратури, той пляж не став для них доступнішим ні на квадратний сантиметр. Скоріше — навпаки...
Адже, за свідченнями авторів листа, «новоспечені господарі продовжують будівництво на березі річки», тож «зачинили» всю півторагектарну територію (з прибережною захисною смугою й розташованим на ній пляжем) ще міцніше! У випадку подальшого ігнорування тими «крутеликами» норм закону та здорового глузду люди припускають можливість «діяти адекватно: вони будують — ми руйнуємо. Досить тримати нас за бидло!». Зрештою, дописувачі запросили власкора «УМ» на чергову «екскурсію» довкола двометрового паркана. Почали її з ближнього до Петрівки боку й одразу побачили: якщо раніше спуск–обрив од кінця паркана до води був перегороджений тільки щитами з дощок, то зараз їх обплутали ще й тюремною «колючкою». «Це, мабуть, для того, щоб і прокурорські перевіряльники не прослизнули», — сумно іронізують мої супутники. А заодно запитують: як ті ж правоохоронці під час своєї «ретельної перевірки» примудрилися не помітити спиляних тополь та інших дерев у обнесеній парканом прибережній смузі «сінокосіння та випасання худоби» й не виписати лже–«косарям» хоча б штрафів?
Так само безкарними залишилися керівники Бричківської сільради та відділу Держкомзему в Полтавському районі, котрі під час минулорічного спорудження «козирного» паркана твердили: все там законно...Йдемо далі й крізь шпарини в паркані помічаємо «свіжі» купи привезеної, очевидно, з протилежного боку маєтку землі, збиті з дощок туалет і «побутівку» охоронців та будівельників. Останні (зазвичай це кілька чоловік), за словами співрозмовників, приїздять сюди щоранку ще з початку весни. Певно ж, саме вони працюють зараз на «нульовому циклі» майбутнього будинку за парканом. Там, із «дальнього» від Петрівки боку маєтку, вже вирито котлован для підземної частини споруди, поруч лежать бетонні блоки для її облаштування та цегла. Внаслідок утвореного річкою «коліна» будова та розташована за межами 50–метрової прибережної захисної смуги, власне, на тих наданих у власність «двом мешканцям Полтави» 50 сотках землі, до законності набуття яких прокуратура не має претензій.
Але ж, даруйте, «УМ» уже наголошувала: як можна будувати приватний житловий будинок, а потім його «обслуговувати» фактично поруч зі спостережною свердловиною обласного комунального підприємства «Полтававодоканал»?! Тоді там ще нічого не будували, а сьогодні (це добре видно на фото) завезені будматеріали лежать за лічені метри від круглої бетонної «голівки» свердловини.... Хоча, за інформацією колишніх посадовців згаданого підприємства (саме вони понад 30 років тому опікувалися бурінням водоносних свердловин у Петрівці), кожна з них повинна мати, як мінімум, 50–метрову санітарну захисну зону, де категорично заборонена будь–яка діяльність людини. Зрештою, чому і як за високим парканом на території приватного маєтку опинилася свердловина комунального (!) підприємства? Невже і її вже приватизували? Про це у повідомленні обласної прокуратури чомусь немає жодного слова...
За таких обставин у те, що справжні «хазяї» маєтку розберуть паркан і таки звільнять прибережну захисну смугу із пляжем включно, автори листа вже не вірять. Надто після того, як за якусь сотню метрів од того традиційного місця літнього відпочинку недавно з’явився ... ще один «самодіяльний» пляж. Фактично впритул до огорожі маєтку з того боку, де вона закінчується металевою сіткою, бульдозером «зрізали», власне, згорнули у річку, більше десятка метрів крутого піщаного берега. Кажуть, так розпорядилися посадовці полтавського підприємства (воно має тут виробничу базу), в яких «круті» сусіди також відібрали можливість купатися в річці цього спекотного літа. Тож одне беззаконня спровокувало ланцюгову реакцію порушень... Бо хто міг дати дозвіл змінювати береговий ландшафт і орудувати тракторною «лопатою» там, де не можна заглиблювати лезо навіть звичайного заступа?
Тим паче, коли прокуратура чекає звільнення розташованого поруч і водночас незаконно захопленого пляжу. Чи вже не чекає? А може, разом із нею дочекаємося, коли береги Ворскли всуціль «поріжуть» на персональні пляжі з двометровими парканами і перетворять річку на калюжу? Хоча якраз для того, щоб зберегти для нащадків дуже «вередливу» водойму, яка у цих місцях неодноразово розливалася або пересихала, предки десятиліттями зміцнювали ті береги, саджаючи тут дерева... Водночас, як розповіли власкору «УМ» мешканці Петрівки, тільки–но «виритий» пляж фактично виходить за межі не лише їхнього села, а й Полтавського району. При цьому, за їхніми даними, вусібіч над річкою «земля вже роздана не таким, як ми, сірякам». Тож у людей зовсім немає впевненості в тому, що завтра ще «козирніший» паркан не затулить від громади й новий вихід до води.
Стосовно ж реальних «хазяїв» того «прокурорського» пляжу, то «УМ» не стверджувала, що прилеглі до нього земельні ділянки належать «комусь із працівників органів прокуратури України». Як ми вже повідомляли, офіційно вони оформлені на чоловіка та жінку з однаковими прізвищами й іменами по батькові, які нічого не говорять загалу. При цьому «обслуга» маєтку раніше в розмовах із селянами та власкором «УМ» в один голос твердила, що огороджує й охороняє володіння близьких родичів заступника Генпрокурора, котрий раніше працював у Полтаві. Не виключено, що то були тільки «понти» за принципом: чим вищий назвемо «дах», тим швидше від нас відчепитеся... До речі, сьогодні у Полтаві говорять про значно ближчий «патронат» над тим будівництвом впливових місцевих бізнесменів. Та чи таке важливе закулісне підґрунтя того патронування, коли очевидним залишається факт: «загарбники» берега річки з єдиним у тому місці традиційним пляжем поки що «не по зубах» навіть правоохоронцям...
За таких умов важливіше, здається, згадати про інше. Зокрема, про те, що невдовзі після нашої першої публікації з цього приводу в Україні до обласних «звичайних» та природоохоронних прокуратур додалася ще й окрема Дніпровська екологічна прокуратура (на правах обласної). Останню гучно презентували як орган, покликаний навести лад на берегах басейну Дніпра (нагадаємо, що Ворскла є його притокою), очистити їх від «крутих» парканів і незаконних забудов. Тож кількість фінансованих Держбюджетом «екологічних» правоохоронців і контролерів із престижними посадами й високими зарплатами зростає... майже пропорційно до числа все нових і нових парканів над нашими водоймами. То чи варто тоді дивуватися, чому такі «заповідники» нахабства і беззаконня все частіше називають «прокурорськими»?
Прокуратура області провела ретельну перевірку за публікацією у щоденній інформаційно–політичній газеті «Україна молода» під назвою «Геть із пляжу! «Прокурорського...». Під час перевірки з’ясовано, що у 2010 році рішенням сесії Бричківської сільської ради Полтавського району двом мешканцям Полтави був наданий дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення 2 земельних ділянок площею по 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Петрівка. Згодом ці громадяни отримали державні акти на право власності на земельні ділянки. Крім цього, одна із зазначених осіб використовує ще й земельну ділянку сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби площею 1 га на підставі договору оренди земельної ділянки від 22.10.2010 року. Ця ділянка примикає до берега р. Ворскла та знаходиться в межах п`ятдесятиметрової прибережної захисної смуги. У 2011 році вищевказані 3 земельні ділянки загальною площею 1,5 га були огороджені власниками дерев’яним парканом на фундаментній основі.
Отже, за результатами перевірки встановлено, що вищезгаданий договір оренди землі не відповідає вимогам частини 2 статті 61 Земельного кодексу України. Відповідно до пункту 12 абзацу 2 частини 1 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», огорожа відноситься до категорії малих архітектурних форм, тобто є невеликою спорудою декоративного, допоміжного чи іншого призначення. Враховуючи, що розміщення (будівництво) огорожі в межах прибережно–захисної смуги є порушенням частини 2 статті 61 Земельного кодексу України та умов договору оренди землі, прокурором Полтавського району заявлено позов про розірвання договору оренди земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги, приведення земельної ділянки у попередній стан шляхом демонтажу огорожі та повернення земельної ділянки до земель запасу Бричківської сільської ради.
Інформація про належність цих земельних ділянок комусь із працівників органів прокуратури України не відповідає дійсності.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
