Ой на горі горіли вогні

Нинішньої ночі в наших лісах має розквітнути червоно–вогняна квітка папороті. З давніх–давен нею намагалися заволодіти різні сміливці. Адже вважалося: той, хто знайде те диво, розумітиме мову тварин і дерев, а також зможе знайти будь–який скарб. Ось і цьогоріч ми знову віритимемо в цю красиву легенду, хоча й не підемо до лісу на пошуки вогняної квітки, адже ще зі шкільного курсу ботаніки знаємо — папороть не цвіте. Навіть у таку чарівну ніч, як сьогоднішня.

Хоча за повір’ями Купальська ніч — одна з небагатьох у році, коли можна очиститися від хвороб і всякої напасті, оскільки вода й вогонь у цей час мають цілющу силу. Дівчата й хлопці на Купала здавна йшли до річки, розкладали на березі вогнище, довкола якого танцювали, а потім через нього стрибали. Як пише відомий етнограф Олекса Воропай, дівчата ще й співали ворожбицьких пісень і за різними прикметами примічали, чи здійсняться їхні сердечні бажання. А в кінці свята — пускали на воду вінки із запаленими свічками.

Християни ж 7 липня відзначають Різдво Хрестителя Господнього, Івана Предтечі — останнього зі старозавітних пророків і першого з Христових апостолів. «Він буде великий в очах Господніх», — сказав ангел Господній Івановому батькові Захарії ще до народження довгоочікуваного сина. І справді, його життя стало безперервним ланцюгом героїзму, жертви і покути. Він пройшов випробування у пустелі, проголосив світові про близькість Божого царства і появу Месії, хрестив Ісуса в Йордані, не боявся картати фарисеїв та царський дім за гріхи і поклав свою голову за Христа. Тому побувати цього дня в церкві — обов’язок кожного християнина.