Невже бiда мешканцiв будинку, що обвалився в Луцьку, нiкого нiчому не навчить? І тi, в чиї владнi дверi стукають громадяни з тривожними заявами, що руйнується житловий фонд, i не ворухнуться? От саме наш будинок готельного типу №32 по вулицi Жмеринськiй може бути наступним у «хронiцi падаючих будинкiв». У фасаднiй стiнi пiд’їзду, в якому 116 квартир, утворилася трiщина вiд першого до дев’ятого поверху завширшки 2—5 см, шматки бетонних поперечних панелей падають на сходи, а мiж шостим i сьомим поверхами великi фрагменти цих перекриттiв загрозливо звисають над головою.
Коли йде дощ, вода ллється з даху до пiдвалу. Там постiйно стоїть вода. І не тiльки дощова — протiкають дiрявi старi труби. А от щодо води в кранах — то маємо регулярнi перебої.
Годi перелiчувати, скiльки разiв мешканцi телефонували у свiй 807–й ЖЕК, iнформуючи про цi негаразди — жодного реагування.
Наприкiнцi червня ми написали заяви i нашим керiвним комунальникам, i в райдержадмiнiстрацiю, i Олександру Попову — головi Київмiськадмiнiстрацiї. Якщо вiн не хоче мати такий головний бiль, як його колега в Луцьку, то мусить зобов’язати пiдлеглих зробити все, щоб запобiгти аварiї.
Алла БОРИСОВА,
за дорученням мешканцiв
116 квартир
Київ