На межі...

Вкладники українських банків спантеличені: з одного боку, їм пропонують дуже вигідні умови для депозитів — поклавши гривню під ці відсотки, теоретично можна непогано заробити. З іншого боку, якщо ти хочеш відкрити поточний рахунок, то раптом виявляєш: більшість фінустанов удвічі підняла тарифи за цю послугу. Ну а людям, які хочуть узяти кредит, взагалі сумно: розкіш користуватися чужими грішми тепер стала практично недоступною — ставки зростають, умови для їх отримання стають дедалі суворішими.

Але найгірше, що корінь проблеми криється набагато глибше, ніж просто неритмічна робота фінустанов. Адже банки живуть, як вони можуть, натомість у країні катастрофічно не вистачає грошей! І те, що один долар коштує вже не 8,05, а 8,12, — тільки квіточки. Ягідки українці скуштують восени, після виборів. Найімовірніше, це будуть дві найпопулярніші «ягоди» непродуманої економічної політики — «інфляція» та «девальвація».

Що вкладникові добре, то кредитору «смерть»

Депозитні ставки зростають на один–два пункти мало не щотижня. Причому, якщо зазвичай у подібний популізм дозволяли собі бавитися дрібні банки, то зараз на такі кроки йдуть і «кити» фінансового сектору. ПУМБ, «Приватбанк», ВТБ, «Юнікредит» ще минулого тижня підняли ставку гривневих депозитів до 17%. А вже цього тижня верхня планка сягнула 18%, а у фінустановах не першої десятки — у межах 20%. Абсолютні рекордсмени пропонують навіть 25—26%. Ясна річ, що це не від доброго життя: банкам, як повітря, не вистачає ліквідності. Тобто грошей, які вони можуть витрачати на кредитування — і при цьо­му заробляти.

Епоха дешевих коштів з Європи, коли українські фінустанови брали за кордоном кредити під 3—5%, вже давно закінчилася, заробітки у банків упали. Відтак наші банки можуть пропонувати переважно чесно зароблені, тобто залучені у населення кошти. Математика тут виходить явно не на користь позичальників. «Якщо до 17–18% (вартості грошей. — Авт.) додати казначейську комісію, маржу і хеджування по термінах, то ми отримаємо ще плюс 8%. Відтак середня кредитна ставка має бути 26%. Зрозуміло, що ніхто не наважується брати кредит за таких умов, — цитують заступника голови банку ВТБ Віталія Фішера. — На таких умовах видають лише невеликі споживчі кредити: на поточні витрати чи, скажімо, на мобільні телефони. Крім того, позичальникам, які викликають хоч найменші підозри, банки кредитів не дають, а надійних клієнтів небагато».

Щоби заробити хоча би щось — отримати якісь прибутки замість «півмертвого» кредитування, банки піднімають вартість за свої базові послуги. Якщо раніше за послугу відкриття рахунку брали 50 гривень, то нині більшість банків вимагає 100 грн. Самі банкіри пояснюють: за кордоном саме комісійні приносять до сорока відсотків прибутку фінустановам. Але ж Україна — таки не Європа! Рівень користування банківськими продуктами у нас у рази нижчий. Тож тільки непересічний оптиміст може вважати, що банки зможуть компенсувати кредитні заробітки зростанням вартості операційних послуг.

Гроші масово покидають Україну

Назагал же дефіцит грошей у банківській системі поро­джує щонайменше три проблеми. Перша: банки не заробляють, а отже, у нас формується слабка банківська система, яка не може опиратися сильнішим конкурентам та дуже залежна від світової кон’юнктури. Друга проблема: банки не можуть кредитувати економіку. А це означає, що господарський сектор держави не може повноцінно розвиватися. Тому вести мову про якесь планове зростання ВВП та якісь економічні прориви, як це робить нинішній уряд, просто смішно. Ну і третя проблема: такою ситуацією держава стимулює імпорт, замість того, аби працювати на користь експорту.

«Такими кроками ми, по суті, продовжуємо кредитувати майбутню девальвацію гривні, — каже президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко. — Торік на купівлю імпорту було видано 96 млрд. грн. кредитів, за п’ять місяців нинішнього року — 25 млрд. грн. Тож нема чого дивуватися, чому імпорт в Україні за цей період зріс на 6,2%, а експорт — на 4,8%. Тому що ми кредитували свої майбутні проблеми. Це дивно, коли країна кредитує свої проблеми».

Але найсумніше, що навіть космічні 17—18% річних під депозити у гривні не рятують українські банки від кризи. За статистикою, населення не погоджується на суперпільгові умови — і забирає свої кревні додому. Іншими словами, рівень довіри населення до банківських установ знову знизився. Лише у травні обсяг депозитів знизився на 205 млн. грн. «Всьому виною «повзуча» девальвація, — на умовах анонімності пояснюють банкіри. — Всі бояться здешевлення гривні і вважають, що процес уже пішов. Відтік депозитів прискорюється — люди не розуміють, що буде з курсом, і вкладють гроші у нерухомість та товари насамперед тому, що бояться зростання цін».

«Так, головна причина проблеми — загроза девальвації, — погоджується старший аналітик компанії «Тройка–Діалог» Євген Гребенюк. — Паніки нема, але вже незрозуміло, куди рухатися далі — нині триває очікувальний період».

До речі, гроші з банків забирають не тільки пересічні громадяни України — юридичні особи також не відстають від процесу. За статистикою, за травень вони вивели 3,86 млрд. грн. З початку року — 16,7 млрд. грн. Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко вважає, що ці гроші зараз виводять з України. Через високу ступінь політичних ризиків у державі.

«Якщо подивитися на підсумки діяльності комерційних банків за останні п’ять місяців 2012 року, то впадає у вічі цікава динаміка: суттєво зменшується кількість довготермінових кредитів, натомість зростає короткотермінове кредитування, — каже Олександр Сугоняко. — Можна навіть сказати, що вони заміщаються одні одними». Що означає така тенденція, пояснити неважко: у країні різко погіршується інвестиційний клімат, страте­гічне кредитування заморожується, а фінустанови переходять на «короткі» гроші. Тобто, про якийсь розвиток економіки вести мову знову ж таки не доводиться.

Це Нацбанк «сушив» інфляцію...

У кризовій ситуації банківська система держави опинилася не сама і не раптом. Звичайно, тут можна говорити і про об’єктивні причини — кризу на Заході та справді популістські кроки попередників нинішньої влади. Але вирішальним фактором експерти називають все ж таки дії нинішньої влади — НБУ та Кабміну, що в умовах монолітності владної команди, по суті, становлять єдине ціле (хоча це й заборонено чинним законодавством). Адже Нацбанк вирішив діяти жорстко і боровся із залишками грошової маси. «Такими кроками влада боролася з інфляцією», — пояснює Олександр Сугоняко.

Протистояти знеціненню національної валюти, як відомо, можна різними шляхами — економічними та фіскальними. Нинішня влада вирішила піти найпростішим, таким, який дає моментальний ефект. Адже, як відомо, інфляцію у країні приборкано. Але наслідки подібного перекривання кисню можуть бути доволі плачевними: інфляція буде ще сильнішою та доповниться девальвацією нацвалюти. Орієнтовно, після вибо­рів.

Запорука того, що ми не згущуємо фарби, — заява голови НБУ Сергія Арбузова про те, що девальвація гривні можлива. Щоправда, не нині і не завтра, адже, мовляв, сьогодні ситуація керована. Раніше, як відомо, Нацбанк категорично спростовував будь–яку можливість девальвації національної валюти.

А керованою ситуація може бути недовго. «Доходи держбюджету мають становити 32 млрд. грн. щомісяця. А вони становлять 25 млрд. грн, — каже Олександр Сугоняко. — Маю на увазі реальні, а не кориговані доходи». На його думку, влада старанно видавала бажане за дійсне і робила вигляд, що проблем в економіці не існує. «Про необхідність коригування курсу треба було говорити ще минулого року, — продовжує експерт. — Адже динаміка явно показувала, що йдеться про повторення 2008 року. Натомість ми «тримали» курс гривні та уповільнювали інфляцію — і тим самим уповільнювали економіку, стимулювали імпорт замість експорту. Тепер гривню доведеться опускати рвучко, а це породжує величезні проблеми».

ЛЯ–ЛЯ–ФА

Римою проти девальвації!

Шістнадцять тисяч гривень, передбачених на висвітлення своєї роботи, Нацбанк витратив на популяризацію непересічного культурного шедевру — корпоративної пісні НБУ «Наша гривня». Автор — поет–пісняр Михайло Гойхман, який своєю працею зробив подарунок державним банкірам до їхнього професійного свята. Пісня і справді вражає. «Полюбив я тебе, ти моя Україно Ще з дитинства свого i назавжди. Банки — мужні сини, твоя донечка гривня Ще прославлять тебе, Тільки трохи зажди, — патріотично співає виконавець. І продовжує: — Українська натруджена гривня Хай проллється на Вкраїну Життєдайним цілющим дощем золотим».

Проблеми курсоутворення у цьому гімні також порушено: «Нашу гривню, немов корабель серед течій Капітан поміж інших валют проведе». Ну а приспів має нарешті пояснити, хто в домі хазяїн: «Україна моя хай завжди процвітає. Знаю: гривня ніколи не підведе. Президентові щиру подяку складаю За стабільність в державі, а це — головне».

ПРОГНОЗИ

Плаваючий курс і мораторій на депозити?

Незалежні експерти в один голос стверджують: після виборів НБУ перестане утримувати курс нацвалюти і перейде до плаваючого курсу. Аналітик компанії «Форекс–Клуб в Україні» Микола Івченко вважає, що курс долара становитиме 8,25 грн. Аналітик фінансової групи «Райфайзен» Дмитро Сологуб стверджує: курс гривні вже зараз треба опускати на 10—15% — до 8,8—9,2 грн. за долар. Фінансовий аналітик Ерік Найман прогнозує: за м’яким сценарієм гривня «просяде» до 8,20—8,25 уже до кінця року. У наступному — 8,5–8,8. Песимістичний сценарій передбачає такий курс уже в нинішньому році. І, нарешті, «апокаліптичний» сценарій від Наймана передбачає 10 грн. за долар у нинішньому році та 20—30 — у наступному. Запобігти процесу могла би співпраця з МВФ, але уряд не виконує його вимог. Також не досягнено домовленостей iз Росією щодо газу.

Тим часом банки входять у чорну смугу свого існування: налякане загрозою девальвації населення продовжуватиме вимивати депозити. Ерік Найман вважає, що НБУ знову, як і в 2008 році, може піти на мораторій на дострокове зняття депозитів. Причому запровадити обмеження можуть вже до виборів.