Провокатори наступають. (Фото УНІАН.)
Ситуація з так званою Українською національною асамблеєю, де головою — такий собі Едуард Коваленко, привертає увагу не стільки тим, хто саме «підтримує» Віктора Ющенка (адже колишній дрібний підприємець із Генічеська справді не вартий жодної уваги як «підкорювач столичних політичних вершин»), як насамперед зовнішнім антуражем і метою — як саме і навіщо УНА «підписується» за лідера «Нашої України». Минула субота — день, від якого до офіційного старту президентської виборчої кампанії залишався рівно тиждень, — стала вагомою заявкою президентської Адміністрації на застосування в протиборстві з Ющенком найчорнішого піару. В даному випадку через маріонеткову УНА та висвітлення її акцій на центральних телеканалах розвивається тема «екстремізму» й «фашизму» в іміджі Ющенка, в ідеології його оточення та політичної бази. Усі бажаючі могли пересвідчитися, хто саме є замовником таких декорованих походів, а також — як із ними боротися.
...Близько третьої години пополудні увагу народу, що тусувався в районі майдану Незалежності та Хрещатика, привернула струнка колона святково вбраних молодих людей із претензією на політично-мілітарну спрямованість. Центром вулиці стройовими «коробками» крокувала колона приблизно з 350-400 чоловік, супроводжувана ритмічними звуками свистків та барабанним боєм. Останній забезпечував взвод молодих, доволі сексуальних барабанщиць, вбраних у жовто-сині кольори, а головне — у коротенькі спідниці. Вже наявність цих міні мала насторожити тих, хто гадав, ніби войовничу ходу організували справжні члени УНА-УНСО нібито до 14-ї річниці цієї організації. Ну ніколи, ніколи войовничу потугу цієї славної в минулому, але майже почилої в Бозі нині організації не підтримували голоногі кралі, хай навіть із барабанами. До того ж над колоною майоріли десятки нікому не знайомих досі прапорів: у новеньких, явно щойно виготовлених шовкових червоних чотирикутниках — білі круги, а вже в них — емблеми. Явна алюзія зі стягами сумновідомої гітлерівської Німеччини. От лише замість свастики — або три літери S у формі блискавки (знову-таки прозорий натяк на SS), або чудернацький жовто-блакитний «вентилятор» із трьома закрученими «пелюстками» та тризубом посередині. Знайомих прапорів УНА-УНСО з хрестом було зовсім мало, та й прилаштувалися вони в самому хвості. А попереду — шеренга молодих чоловіків, явно «лідерів» цього дійства, в чорних цивільних костюмах. Усередині — хлопці віком переважно до 20 в різнобійних штанях, часто джинсах, кросівках, туфлях і сандалях, зате в однакових, чорних або білих, формених сорочках з голочки. На руках — червоні пов'язки з уже згаданим «вентилятором», символом «коваленківського» відламу УНА. В одній із «коробок» — юнаки в чорних строях на кшталт «омонівських» плюс чорні кашкети. В іншій — трохи камуфляжів.
Але прикметно, що геть увесь одяг — ніби щойно з магазину. Жодної потертості чи плями, на відміну від репутації пана Коваленка, що бундючно крокував попереду спідниць та тінейджерів. «Хе! Справжні унсовці такими не бувають. Вони свої камуфляжі й черевики років по десять тягають», — почулося від одного зі спостерігачів з узбіччя. Справді, знається на політично-іміджевих тонкощах чоловік. Якби 14-ту річницю своєї організації відзначали дійсні її члени (до речі, чому вони не робили цього на 10-, 11-, 12-, 13-річчя?), то на «парад» вийшли б у тому, в чому ходять завжди — замусолених плямистих убраннях й відповідних важких шкарбанах, які пройшли, може, ще й бойовими дорогами Абхазії, коли взагалі не Придністров'я. Але в нових «бойовиків» УНА інша війна й інші цілі. І костюми в них — маскарадні, фактично одноразові, з барського плеча.
Каюся: в авторові цих рядків громадянин переміг журналіста. Думаю, читачі «УМ» мене вибачать. Тим більше день був неробочий. Тож для початку я з відчуттям цілковитої рації виплеснув п. Коваленку в мармизу мінеральну воду з пляшки, що була під рукою, і висловив першу порцію міцної критики. А затим разом із бойовою колегою з відділу політики ми переслідували колону з метою не лише інформаційного зондування, а й психологічної атаки.
Переходячи від однієї шеренги до іншої, було неважко дізнатися в хлопців, що насправді ніякими членами УНА вони не є, а стали симпатиками цієї організації максимум у цьому році, якщо не в цьому місяці. Чому вони зараз тут? Майже всуціль російськомовні пацани переважно щулилися замість відповіді. Дехто пояснював, ніби його «друзі тут, то й він приєднався». Про мету походу — річницю організації — не знав ніхто. Хіба що один «очкарик» зізнався, що вони начебто повинні підтримати Ющенка. Чи безкоштовно? Звісно, це питання було найпікантнішим, але зрештою одразу кілька учасників ходи підтвердили не лише «платну основу» свого крокування в строю, а й суму, яку їм пообіцяли «старші» — 40 гривень за всю акцію. «А шо ж ви хотітє? Ми тут всє общажнікі, дєньгі нужни...» — щиросердно заявив тінейджер, назвавши навіть місце навчання — транспортний технікум.
Мабуть, у шортах і футболці з логотипом «УМ» я виглядав не надто органічно між магазинних сорочок і старанно прострочених «фабричних» пов'язок, але моє «взивання» до тимчасових «попутників» мало б примусити саме їх замислитися над моральністю свого перебування в цьому місці й у цей час. Вибачте за нескромність, але суть промов була така: «Усе просто, хлопці. Вас використовують, як баранів, всучивши есесівські прапори й вирядивши в ці сорочки, ведуть на мітинг, де продажний Едік Коваленко підтримає кандидата в президенти Ющенка, а потім усе це покажуть по телебаченню, яке контролює Медведчук. Саме він і його політтехнологи й придумують такі дійства, наймають вас та голозадих барабанщиць. Хлопці, я розумію, що ви молоді, ви не з Києва, вам потрібні гроші. Але повинні бути якісь моральні обмеження щодо їх заробляння. Ви зараз робите дуже погано, коли йдете під есесівськими прапорами. Це вже не просто проституція виходить, а дуже жорстока, аморальна проституція. А гроші, які вам заплатять, украдені із зарплат ваших батьків, із пенсій ваших дідів і бабусь».
Але хлопці йшли, як барани, на мітинг, що спробував відбутися під Святою Софією. І його, включно з картинкою походу, прапорами й коментарем Коваленка, показали такі самі «баранячі» УТ-1, «Інтер» і «1+1». Медведчуківські канали, на яких чесні люди не мали б працювати з принципу. З ініціативи надто рвійних гельманів, шувалових та їм подібних погребинських та за мовчазної згоди нібито «незаангажованих» телевізійників українському суспільству «втирають» «мульку» про те, ніби Ющенко — кумир екстремістів і фашистів, а отже, мирним людям, надто ж «східнякам», треба триматися від нього подалі.
Партія «Українська національна асамблея» заявила про підтримку лідера «Нашої України» Віктора Ющенка як єдиного кандидата в президенти України від правих сил, хоч як би їй не заважали, — такий лейтмотив усього суботнього дійства під егідою SSS, озвучений лідером УНА Едуардом Коваленком на Софійській площі. Під час короткої промови цей вождик зазначив, що мета їхньої сили — аби Україна стала найкращою країною у світі, Україною для українців. Чужинців — геть із Верховної Ради та інших структур влади. «Одна Україна, одна нація, один народ, один Президент!» (На додаток до прапорових паралелей порівняємо ще й це гасло з гітлерівським «Ein Volk, ein Reich, ein Fuhrer». Послідовно працюють політтехнологи-іміджмейкери-спічрайтери. — Авт.).
Один із заступників Коваленка зазначив, що наразі партія діє в межах закону, «однак методи можуть бути різні. Зараз не час для вуличних боїв, хоча ми не виключаємо це як метод приходу до влади». Згадували на трибуні й про засилля жидів. Дехто, хай скуто, здіймав руку у фашистському вітанні. Забувши чи не знаючи, що справжні унсовці піднімали вгору руку не з випрямленою долонею, а зі стиснутим кулаком.
Тінейджерська масовка на заклики організаторів-ораторів не відгукувалася — просто стояла. «Слава...» у відповідь на чиєсь трибунне «Слава нації!» промимрили максимум двадцятеро з трьох сотень. Натомість уся ця «сорочинська» юрба дослухалася не лише до підсиленого динаміками голосу трибуни, а й до незакомплексованих вигуків кількох опонентів, включно з автором цих рядків, котрі стояли позаду строю. Гукали ми (а поруч майже випадково виявилося кілька активістів-«молодорухівців» та «нашоукраїнців») і велике, і смішне. Вже згадані вище тези про продажність цієї маніфестації і про політтехнологічну роль у ній есдеків, про брехливу натуру маріонетки-Коваленка, про те, що час уже хлопцям роздати бабки й відпустити, бо своє вони відпрацювали. На грошовому моменті робився особливий наголос: ви, мовляв, хлопці, їм не вірте, вони вас на «бабло» «кинуть», у брехунів завжди так.
Мітинг було провалено — оратори включно з Коваленком, крім кількох зазначених вище фраз, не змогли додати чогось змістовнішого й тривалішого за часом. Едік, навіть із мікрофоном програючи конкуренцію нашим розкріпаченим голосовим зв'язкам, стушувався і відійшов убік. «Обламалися» й інші чоловіки з трибуни.
А от у плани міліції зрив такого важливого політтехнологічного заходу, вочевидь, не входив. Власне, у блакитній міліцейській формі на майдані було лише двоє молодих хлопців, які шарілися від незвичності ситуації. Натомість на передній план вийшли люди «в штатському», один із яких — кремезний і вусатий — представився полковником (чи підполковником) Величком зі столичного управління МВС. Вони намагалися переконати, що наша поведінка недемократична і в наших же інтересах мовчати, адже можемо спровокувати бійку, і бідні будемо, коли ці триста гамселитимуть нас п'ятьох. Далебі. «Барани» включно з проводирями на трибуні стояли без руху — було видно, що за масові безпорядки й насильство їм грошей не обіцяли. Тож бити нас могли хіба «менти». Не відважилися... Як і не змогли відповісти на питання, чому вони бездіють тоді, коли з трибуни виголошуються відверто ксенофобські, антиконституційн гасла, а столицею демократичної нібито країни крокують молодики з символікою SS. «У них немає на це заборони суду», — сказав, здається, пан Величко. Чому тоді «Нашій Україні», яку фальшиво підтримує вся ця ватага, суд забороняє проводити демонстрації під державними, демократичними гаслами й прапорами, вусань у цивільному теж не знав. Зате і йому було прочитано «лікнеп» стосовно чорноти всього цього піару, організованого політтехнологами, наближеними до Банкової. Особливо переконливим був Ярослав Годунок — колишній «беркутівець», а нині помічник депутата від «НУ» Оксани Білозір, котрий, схоже, таки схилив перевдягнену групу до демократичних переконань.
До речі, були підстави гадати, чи не мислила влада й справді про бійки та провокації, коли дозволила молодикам із фашистською символікою вільно марширувати по центру Києва напередодні Дня Конституції й виголошувати відповідні гасла, приставивши при цьому до демонстрації лише двох реальних міліціонерчиків...
А найкумедніше було ще пізніше. І це був не коментар Коваленка, який він давав десь віддалік, і його — в однаковому вигляді — показали пізніше всі три центральні есдеківські канали. Просто наймані хлопці з масовки отримали команду розійдись і почали... скидати чужі сорочки та пов'язки, кидати на землю . Їх можна було брати, навіть не обіцяючи взамін пляшки пива. Ну де ще можна побачити таку неощадливість «членів» нібито не найбагатшої в Україні організації? Уже за п'ять хвилин пацани перетворилися з «біло-» і «чорнорубашечників» на звичайні петеушні компанії, які не розходилися з площі, чекаючи на скромний гонорар. Тим часом кілька «старших» по групах збирали скинуті сорочки та стяги й купами зносили до пікапа марки «Форд» із номером 11 535-67 KT. Саме вони мали роздати вже колишнім «унсовцям» по 40 не надто чесно зароблених гривень, але... Наштовхнулися на нашу присутність, читай — протидію. Ще б пак — цікаво стати свідком роботи «каси» після подібної «чорнопіарної» акції. «Касири» нервували, закривали об'єктив фотоапарата, намагалися ретируватися, хоча, скажімо, вже згаданий вище Ярослав Годунок переконував їх не лише словами, а й одягнутою чорною сорочкою учасника мітингу. Та «касири» грошей нам не давали, тож була підстава сказати пацанам, які юрмилися навколо, що і їх «кинуть», якщо не зараз, то наступного разу.
«Старші», наслухавшись образливої правди, намагалися залишити пацанві телефони та обіцянки на кшталт «Я вас в общагє найду». Ті ж хлопці, які свої 40 срібників під хвостом бронзового коня Богдана Хмельницького отримали, спішно затоварювалися в найближчому до Софії гастрономі. Україні — видовища, їм — хліб.
Кілька інтерв'ю з учасниками суботньої акції, спостережливість плюс калькулятор — формула кошторису провокації від УНА. Отже, скільки все це коштувало?
Кількість учасників — приблизно 400. Гонорар кожному — 40 грн. За приведення й супровід кожного учасника «старші» груп явно отримали по 10 грн. Тобто загальна ціна кожного демонстранта — 50 грн. Вартість усієї колони — 400 х 50 = 20 000 грн.
Сорочки (ціна кожної, вітчизняного виробника, як мінімум 30 грн.). 400 х 30 = 12 000 грн.
Прапори (вочевидь, виготовлені на замовлення, оптом і недорого на «близькій» фірмі). Приблизно 50 штук по 20 грн. — загалом на 1 000 грн.
Пов'язки (логіка опту та сама, якість виробу — висока, ціна — нехай 3 грн. штука). 400 х 3 = 1 200 грн.
Плюс оренда авто (як мінімум 300 грн.), використання конструкції подіуму, мікрофонів, підсилювачів і колонок-динаміків — ще як мінімум 1 000 грн. І нарешті гонорар вождям...
Загалом — 20 000 + 12 000 + 1 000 + 1 200 + 300 + 1 000 + ??? = як мінімум 35 500 грн. Або якихось 7 «штук баксів».
Висвітлення на своїх центральних телеканалах — «на шару».
На початку розділу коментарів варто зазначити, що це вже друга в нинішньому «політичному сезоні» масова акція так званої УНА. Перша була 1 травня, коли завданням Коваленка й компанії було зібрати таких самих оплачених студентів на підтримку Віктора Ющенка, але при цьому просто яскраво засвідчити для камер, що мітинг підтримки організовується за гроші. Мовляв, інакше демонстрації за лідера «Нашої України» й не збираються. Тепер, як бачимо, мета змінилася: студентів наймають, але в камеру вже про це не говорять, зате провіщають фашистський характер Ющенкових симпатиків.
Як стало відомо «Україні молодій», ця сама «коваленківська» УНА наступну провокацію готує на 4 липня, коли після початку виборчої кампанії «висуватиме» Ющенка в президенти. Варто зазначити: Віктор Андрійович від подібної підтримки відмовився і взагалі заявив, що піде на вибори самовисуванцем, адже за ним не тільки партії блоку «Наша Україна» (серед них жодної УНА немає), а й численні громадські організації.
Керівник виборчої кампанії Ющенка Олександр Зінченко, коментуючи «Українській правді» суботню акцію партії УНА під фашистською символікою, зазначив: «Це брудна і наперед спланована провокація проти Віктора Ющенка. Ані «Наша Україна», ані її лідер не мають жодного відношення до цієї події. Ми знали, що таке готується, і це не разова подія. Готується цілий ланцюг провокацій проти Ющенка».
За словами Зінченка, ця акція за участю УНА спланована «у владному таборі тими силами, які бояться перемоги Ющенка, силами, яких турбує не доля України, її громадян, а винятково збереження владних крісел». «Ми знали наперед, на яких телеканалах вийде ця інформація. І розумній людині нескладно визначити, хто стоїть за режисурою цих подій, — додав керівник виборчої кампанії В.Ю. — А той факт, що провокація відбувається за багато місяців до дня голосування, свідчить, що в когось здають нерви. Перемагає страх. Це свідчення їхньої слабкої позиції, і це лише додає упевненості, що ми переможемо, і переможемо переконливо, в чесній боротьбі».
Зінченко сказав, що не поділяє гасла мітингу УНА: «Ми відкидаємо екстремізм і будь-які крайні дій, до яких вдаються організатори, аби перемогти на виборах. Ми доведемо до кожного громадянина, кожного українського дому своє бачення нової України і свою спроможність підвищити рівень життя кожного громадянина. Наша мета — в ході виборів досягти єдності. Те, що роблять опоненти — спроба роз'єднати українців. Ми не дамо їм цього зробити».
УНА-УНСО, де головою — народний депутат із Блоку Юлії Тимошенко Андрій Шкіль, заявляє, що «жодного відношення до УНА-УНСО не мають ані Коваленко з його есдепеушною УНА, ані Тима з його не менш продажним «рухом за націю». «Не їм святкувати роковини утворення організації, яку вони зрадили і продали, — додають справжні унсовці. — Усе, організоване цими «доморощеними націоналістами», є сценарієм одного режисера, чиє ім'я — Медведчукучма».
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
