Третя стадія кучмофілії

      Так бувало на теренах середньовічної матінки-Росії — розгнівається на підданих цар, покине кремлівські стіни, осяде в якомусь монастирі та чекає, поки по нього приїдуть бояри. Ті прискачуть та — беркиць у ноги самодержцю: «На кого ж ти нас, батьку рідний, покинув?». Цар поламається-поламається — та й повернеться до скіпетра... Наш Президент Кучма хоч подібних демаршів і не влаштовував, однак про намір піти зі своєї посади, коли добіжить кінця термін його повноважень, говорив уже неодноразово. Не має наміру теперішній гарант коригувати Конституцію та балотуватися ще раз — ну і слава Богу... На цьому тему третього президентства Л. Д. можна було б і закрити. Так ні ж бо, дехто прагне бути ще більшим кучмістом, ніж сам Кучма. Приміром, Вілен Мартиросян, особа одіозна і загальновідома (остання нива його діяльності — це головування у Координаційній раді з питань соціального захисту військовослужбовців при Президентові України). Минулого тижня Мартиросян зібрав дійство під назвою «Форум народів України», учасники якого закликали Кучму не йти від годівниці так скоро, а залишитись при ній іще на певний час. А щоб оці запросини відбувались урочисто, «форумчани» організували навіть щось подібне до святкового концерту. Заставши останній, я навіть грішним ділом подумала, що на мене напав блуд і я заскочила геть не туди, куди треба було. Бо на сцені витанцьовували якісь кралі, а потім ведучий оголосив виконання старих пісень на новий лад. Відразу потому зазвучали репівські варіації на тему пісні «Темная ночь, только пули свистят по степи...» Добір репертуару тут же пояснили наступним чином: «Сьогодні у нас вельми сумний день — почалася Друга світова війна, більш відома як Велика Вітчизняна». Додам, що «Темную ночь» я слухала 25 червня 2004 року, а отже, організатори заходу трохи наплутали і з днем, і з роком, і з війнами.

      А куліси тим часом продовжували закриватись і відкриватись, випускаючи на сцену нових виконавців, аж поки за ними несподівано не опинилися (замість голосистих дівиць) стіл, стілець, графин та Мартиросян. Словом, типова президія, куди запросили ще з десяток осіб, а далі — традиційно обирали чи то мандатну, чи то лічильну комісію. Після того, як усі повмощувались на своїх місцях, слово надали Вілену Мартиросяну. Він робив доповідь на тему: «Права людини в України». Прослухавши її, вже записану на диктофон, я безрезультатно намагалася розбити сказане на якісь тези з найменшим логічним зв'язком. Урешті-решт я зрозуміла наступне. Україна має купу ворогів — це по-перше. По-друге, вони тільки й дивляться, як би встругнути якусь капость: приміром, розпустити бридкі чутки про те, що в Україні відсутня дружба народів. Хоча насправді остання процвітає, тож її треба лише добре боронити. Таке завдання до снаги Президенту України — це вже по-третє. І по-четверте: ним повинен знову стати Леонід Данилович Кучма.

      Чому саме він? А на це є свої пункти. 1. Парламент чи Кабмін захистити інтереси українського народу не здатен («У нас як не міністр — так мільйонер, як не депутат — так супермільйонер. А заможна людина сама по собі вже небезпечна, бо з грошима вона може зробити будь-що», — говорив Мартиросян). Тоді як бідний, але чесний Кучма і до народу ближчий, і уряди з парламентами зможе приборкати. Слід тільки йому з політреформою допомогти... 2. Президент Кучма на власній шкурі відчув, що таке порушення прав людини, сам зазнавши неабиякого приниження своєї честі й гідності, додав промовець. Що мав на увазі Мартиросян — сказати складно, напевне, «касетний скандал» з усіма його наслідками. Тож, пострадавши сам від людської підлоти, Президент окропить сльозами кожну сплюндровану душу, впізнавши у зневажених людях товаришів по нещастю. І пожаліє, і допоможе... 3. Леонід Кучма — «людина зовсім проста... І добра. От тільки біля нього люди з сатанинською душею крутяться. Так завжди буває — як людина добра, так сатанинські душі до неї і липнуть». Та навіть попри це народ покладає надії на Кучму-3 — «справді народного Президента», говорив Мартиросян.

      За звернення Форуму народів України до Леоніда Кучми із пропозицією «сходити» в президенти ще раз присутні голосували підняттям рук. Хтось дійсно мляво задирав угору кінцівки, а хтось і цим себе не переобтяжував. Проте, як було зазначено, «рішення прийнято одноголосно». А відтак відправиться до Кучми на робочий стіл така ось епістола (цитую зі збереженням стилю, орфографії та пунктуації): «Народ України терплячий та насторожено чекає справедливих і чесних виборів, приходу до влади істинно народного Президента. У подальшому гідних депутатів і членів уряду. У зв'язку з чим, при ситуації, що склалася в країні, а також вашої можливості та здатності вирішувати складні, виникаючі для країни проблеми, звертаємось до вас, Леоніде Даниловичу, з проханням — дати згоду балотуватися на пост Президента України. При цьому, «Форум народів України» обіцяє надати вам активну підтримку».

      Амінь.