Костянтина Степанкова–молодшого можна було б назвати пестунчиком долі. Здавалося, син відомих батьків, акторів Костянтина Степанкова та Ади Роговцевої, був приречений на цікаве і благополучне життя. Адже людині з таким прізвищем зарекомендувати себе у мистецтві було значно легше, ніж іншим. Але водночас і зусиль для того, щоб довести свою конкурентоспроможність, треба було докладати по максимуму.
Ще під час навчання в школі він їздив iз батьком на зйомки фільму «Забудьте слово «смерть», потім закінчив театральний інститут за фахом «режисура» —наперекір батькам, які часто критикували недолугих постановників. Ставив вистави, викладав... Для своєї мами Ади Роговцевої в Театрі Лесі Українки поставив ювілейну виставу «Благо–дарю». А потім захопився екологічними проектами і навіть був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. «Я сам сповідую козацтво як дух, — казав Костянтин. — І мій особистий патріотизм — це моя шпага. З усіх зарядок я роблю зарядку зі зброєю. Вміти — це великий дар, а не вміти — це велике рішення».
Ада Миколаївна щиро захоплювалася талантом сина. «У нас із ним однакові характери, а долі різні, — говорила вона про Костю. — При тому, що Костя обдарований так, що його таланту вистачить на тисячу людей, він не реалізований в соціумі. Є такі люди (Даль, Шукшин, наприклад), які не вміють плазувати, пробачати зраду, вислуховувати фальш. Вони багато чого не сприймають, що сприймаємо ми: не можуть працювати з бездарними, не дуже чесними людьми, йти на компроміси. Таким особистостям, як Костя, потрібно, аби все було ідеально».
Доля відміряла Степанкову–молодшому п’ятдесят земних літ. Поховають його на Київщині, у селі Жовтневе Бориспільського району, поряд із батьком. Редакція газети «Україна молода» висловлює щирі співчуття Аді Роговцевій та її родині.