Читав мораль синок–школяр
Татусю–депутату:
«Робота в тебе — Божий дар!
Не треба розклад знати —
Схотiв — пiшов, схотiв — проспав
Засiдання сесiйне.
А чи сидиш i ловиш ґав,
Чи в сон пiшов спокiйно.
А то й по тижневi, бува,
Тебе не бачу в залi,
Мене би за прогул чи два
Послали б вже... подалi.
Нiхто нi в кого не пита,
Що знаєш, що умiєш...
Не Рада — жила золота!
І голубенька мрiя.
Нема щоденникiв у вас,
(І в тому вся причина),
Куди би спiкер кожен раз
Записував провини.
І зал кругленький недарма,
Мов циркова арена,
Кутiв у нiм, на жаль, нема —
Ти б там стояв щоденно».
...Так десять рокiв дорiкав
Синок своєму тату,
Допоки сам уже не став
Народним депутатом.
Аркадiй МУЗИЧУК