Боротьба киян за Голосіївський лісопарк — власність громадян Києва — триває вже більш як 20 років. Шматочки, шматки, гектари рiк у рік загарбують різноманітні хижаки. З цього приводу першою забила тривогу громадська організація «Спілка порятунку Голосієва». А вже у двотисячнi роки почали протестувати «неорганізованi» громадяни. А як не протестувати?! Ось лише одна з махінацій.
Спочатку приблизно один з двох гектарів землі, на яких було розташоване лісництво, що опікувалось лісопарком, тодішній мер Києва Омельченко «надав» почесному консулу Кіпру (ніби колишньому прокурору Московського району в Києві) Гетьманенку під будівництво резиденції консульства. А пізніше — але вже після того, як лісопарк згідно з указом Президента України було перетворено на Національний парк, решту землі, більше гектара, було продано якійсь фірмі «Рудана плюс». А земля тут, наприклад, на вулиці Рильського, на той час (2006—2007 роки) коштувала близько 30 тисяч доларів США за одну сотку, тобто за 2 гектари — 6 мільйонів доларів. Згадана фірма поки що не розпочала тут будівництво 30–поверхового будинку, а здала дві будівлі лісництва комусь в оренду, а велетенську будівлю, де лісництво мало цех переробки деревини і гаражі для професійної техніки, разом iз відповідною ділянкою землі «передала» (продала?) резиденції консульства Кіпру. А тепер для Національного парку нову контору, цех переробки деревини, гаражі місту доведеться будувати знову, і знову за наш, платників податків, рахунок... А в чиїх інтересах усе це було зроблено? Хай тепер той і платить ! А ще краще взагалі ліквідувати цю оборудку двох мерів Києва і зберегти лісопарк — власність київської громади.
Листи з протестами проти махінацій щодо захоплення земель Голосієва, підписані тисячами киян, друкувались і друкуються в газетах, зокрема в «Українi молодiй», газетах «Сільські вісті», «Ведомости», «Дзеркало тижня», «День», «Голосіївська газета» та iн. Громадянські протестні листи надсилали меру Києва Омельченку, Київраді, Президенту Ющенку, Януковичу як Прем’єр–міністру, Голові Верховної Ради Морозу, меру Черновецькому, Прем’єр–міністру Азарову, Президенту Януковичу, голові Верховної Ради Литвину, голові адміністрації Голосіївського району Садовому, голові КМДА Попову, прокуратурі міста Києва, прокуратурі України...
Але жодних відповідей по суті справи громадянам Києва надано не було. Листи переадресовували згори вниз по інстанціях. Прокуратура району, екологічна служба міськради виявляли порушення при виділенні та продажу голосіївських земель. Проте жодних реальних дій на захист інтересів населення міста нiхто на владних рівнях не зробив, не робить і, очевидно, не збирається робити. Ні громадянські протести, ні преса країни для них нічого не значать! Вони нас не чують, вони нас не бачать, їм на нас... Чому?...
Але тоді про яке приєднання України до Європи може бути мова?!
Л. ІВАНЕНКО, Л. ШЕВЕЛО,
М. КРУГЛИКОВА,
кияни