Миколо Яновичу! З приходом до влади Партiї регiонiв в Українi розпочалася ще наступальнiша, нiж за радянських часiв, русифiкацiя, яка була завжди головною в iмперськiй полiтицi Росiї, де ви народилися i виросли. Нашу країну завалюють горами росiйськомовних газет i журналiв, книг антиукраїнського змiсту, на телеекранах суцiль такi самi росiйськомовнi кiносерiали iз принизливими для нас, українцiв, титрами, нiби ми меншина у себе вдома. Державнi службовцi, в тому числi i ви разом iз Президентом, спiлкуєтеся росiйською мовою, особливо на сходi України. У нас на Днiпропетровщинi, наприклад, голова обладмiнiстрацiї Вiлкул та мiський голова Кулiченко спiлкуються з людьми виключно росiйською мовою. Кабмiн та секретарiат Президента, де повно росiйськомовних держслужбовцiв, мовчазно пiдтримують русифiкаторiв. Деукраїнiзацiї нашого народу активно допомагають, мабуть, засланi до нас, як i ви, шустери, кiсельови, дорофеєви, нiби в нас немає своїх талановитих телеведучих...
Із цiєї ситуацiї, що створилася в Українi, можна зробити лише один висновок — вашi однопартiйцi поставили собi за мету зрусифiкувати український народ, розiрвати країну на регiони, про що свiдчить i сама назва вашої партiї, i здати по шматках в iмперськi пазурi Росiї. Ви робите все, щоб принизити нас, зробити з нашого народу не нацiю, а якийсь натовп другосортних iстот.
Наприклад, ви особисто до чого опускаєтесь: читаючи на засiданнi Кабмiну написанi кимось папiрцi, ви з насолодою насмiхаєтесь над святая–святих — нашою мовою. Ви можете сказати, що так намагаєтесь опанувати українську мову. Мову опановують не на посадi, а перед тим, як посiсти її. Припинiть це, ви ображаєте нашу нацiю.
Ми не можемо як нацiонально свiдомi громадяни України спокiйно сприймати дiї вашої регiональної влади. Ми готовi за будь–яку цiну вiдстоювати свою незалежнiсть, свою мову i культуру, а це означає — свiй народ як етнос. Тому ми рiшуче пропонуємо вам написати заяву про свою вiдставку, прихопити iз собою активних русифiкаторiв України i поїхати в Росiю, щоб розбудовувати її там, а не тут. Ми будемо звертатися до української громадськостi, в рiзнi iнстанцiї своєї країни. Якщо у себе ми нiчого не доб’ємось i ви не пiдете з посади, нам нiчого не залишиться iншого, як звернутись до Мiжнародного суду з прав людини. Ми не малороси, не якiсь там меншi брати чи хохли, як ви нас у Росiї називаєте. Ми — великий європейський народ.
Володимир СІРЕНКО, член Нацiональної спiлки письменникiв України, дисидент i правозахисник, Костянтин ПИСАРЕНКО, офiцер запасу, iнвалiд вiйни в Афганiстанi, Марiя ДРУЖКО, письменниця, лауреат лiтературних премiй Олеся Гончара та Валер’яна Пiдмогильного, Зiнаїда КОВТОНЮК, полiтв’язень радянських таборiв, учасниця Норильського повстання, Іван БЕЛЬМАС, професор, голова мiської органiзацiї Народного руху України, Вiктор КРАВЧЕНКО, голова мiської органiзацiї «Просвiта», Олександр ЧЕРЕДНИЧЕНКО, голова мiського всеукраїнського товариства полiтв’язнiв та репресованих, Борис ДОВГАЛЮК, доктор технiчних наук, професор, дисидент i правозахисник, усього 26 пiдписiв
Днiпродзержинськ