Так виглядають заклади фундації.
Із Яном Бурим ми познайомилися безпосередньо за місцем його проживання — у дитячому будинку, розташованому в селищі Лопушка Мала. Це спершу здалося чимось незбагненним, що колишній посол (народний депутат — за українськими мірками) Сейму Республіки Польща може мешкати у таких, здавалося б, скромних умовах. Проте, познайомившись ближче з цією справді непересічною людиною, ловиш себе на думці не вважати таку його самозреченість дивом. Диво, скоріше, полягає у тому, що встиг Ян Бурий зробити за останні 20 з лишком років.
Кардинальний поворот у житті пана Яна, який до цього чверть століття віддав роботі у Верхній палаті контролю (щось на кшталт нашого контрольно–ревізійного управління) у Жешуві, стався у далекому 1991–му. Тоді до нього завітав професор Вищої духовної семінарії в Перемишлі отець Франтішек Джонса і запропонував роботу. Що цікаво, це сталося значною мірою завдяки синові Яна Бурого, у якого доктор–священик був викладачем. Проте не можна сказати, що така кардинальна зміна в житті багаторічному контролерові далася легко. Щоб освоїтися у принципово новій для себе ролі, він кілька разів побував у Німеччині та Франції, де прискіпливо вивчав досвід роботи тамтешніх неурядових організацій. Більше того, пан Ян уже після 60 мусив здобути ще дві додаткові освіти, необхідні для його нової роботи.
Щоправда, мета тоді ставилася доволі скромна — створити фонд для організації літнього відпочинку для дітей з родин, які потребують допомоги. Отож і сам пан Бурий тепер зізнається, що він не сподівався, що аж такого великого розмаху набуде їхнє тодішнє починання. З іншого боку, й саме життя змусило, як кажуть, рухатися вперед. Бо коли впродовж перших трьох років обмежувалися власне літніми та зимовими таборами, у яких дітьми керували отці–парохи, стало зрозумілим, що це спілкування представниками підростаючого покоління швидко забувалося.
Отож задумалися про опіку щоденну. У такому прагненні почали створювати профілактично–виховні світлиці у Ланцуті, Жешуві, Перемишлі, Радимні. Однак знову швидко пересвідчилися, що цього замало. Адже до світлиць стали потрапляти чимало дітей, занедбаних у своїх родинах, які, зрозуміло, потребували цілодобової роботи з ними, тобто у дитячих будинках. І знову закипіла діяльність у новому напрямі.
«При цьому наші дитячі будинки принципово відрізняються від державних, — наголошує Бурий. — Адже ми використовуємо систему священика Броніслава Маркевича — виховання через працю».
Це означає, що дітей залучають до всіх хатніх робіт, вони беруть участь у приготуванні їжі, прибиранні свого помешкання, перуть одяг. А ще дитбудинки фундації імені Івана Павла II Wzrastanie мають городи, де вирощують і збирають овочі, які потім зберігають свіжими у морозильних камерах, тобто привчаються забезпечувати самих себе.
«Особливо важливо, що наші вихователі й опікуни, яких називають тітками і дядьками, а я — дідусь, живуть тут по 20 діб на місяць, разом із дітьми, тобто є для них доступними у будь–який час, — зазначає Бурий. — До того ж, коли більше спільної праці, то дитина швидше дорослішає, відповідально опановує шкільний матеріал. Не дивно ж, що більшість вихованців дитбудинків нашої фундації намагаються здобути вищу освіту і багатьом це вдається».
При цьому зв’язків зі своїми вихованцями тут не втрачають навіть після їх вступу до вишів у різних містах, бо якому студенту не хочеться приїхати на канікули додому, до батьків? Тому для таких облаштували 10 помешкань, до яких можна навідуватися, як додому.
За словами Бурого, у польських дитячих будинках перебуває десь 30 тисяч дітей, а решта — під іншою формою опіки. Загалом же у країні нараховується близько 100 тисяч дітей–сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. І хоч держава всіляко заохочує усиновлення, зокрема, сім’ям, які зважилися на такий крок, щомісяця виплачують 1800 злотих (близько 4,5 тисячі українських гривень), дитячих будинків сімейного типу все одно стає менше.
На сьогодні через два дитячі будинки фундації пройшли вже більше ста осіб. Причому врятувати від деградації не вдалося лише близько трьох відсотків, які, зрештою, потрапили до виправних колоній чи пішли на інші манівці. За польськими мірками, це результат неймовірний, адже подібним навіть близько не можуть похвалитися жодна організація чи дитбудинок, що перебувають на балансі повітових органів самоврядування.
Але й створенням дитячих будинків справді нового типу в фундації не обмежилися. Тут уже задумалися над тим, що в родинах з навколишніх міст і особливо сіл є чимало так званих неповносправних дітей, що нерідко сприймаються за тягар, певний сором для батьків. Отож вирішили організувати для таких членів польського суспільства курси трудової терапії у Пшеворську, які пройшли вже більше півсотні чоловік. Хоча спершу починали з 25, попит виявився значно вищим.
Загалом на курсах нараховується сім майстерень — столярна, кераміки, ткацька, кравецька, малярська, церковного рукоділля і домового господарства. Чимало виробів дітей з особливими потребами не можуть не викликати захоплення.
«Для таких людей щось просто робити — це вже великий крок у власному поступі», — наголошує Ян Бурий.
Поруч iз майстернями для особливих дітлахів ми звернули увагу на ще дві будівлі. Одна з них уже відремонтована і сяяла чистотою. Ось–ось тут мали прийняти 30 бездомних жінок, для проживання яких — по двоє у кімнаті — створено всі необхідні умови.
«З Яном Бурим я познайомилася ще коли працювала в школі, — розповідає директор новоспеченого закладу Марія Крупа. — А з березня цього року господарюю тут».
У будинку поруч розташована також світлиця для так званих дітей з вулиці, які живуть у неблагополучних родинах. За задумом Яна Бурого, вони надалі якомога тісніше спілкуватимуться з бездомними жінками, від чого користь буде взаємною.
І ще одне. Як за українськими мірками, це здається щонайменше дивним — Підкарпатське воєводство виділило для дітей з вулиці 15 квартир, у тім числі 2 — у другому за величиною місті Польщі Кракові.
Інша будівля, двоповерхова, на цій освоєній фундацією невеличкій території нагадувала руїну, про що сповіщали й вивішені на ній таблички — попередження про небезпеку аварійного об’єкта. Проте Ян Бурий вже ділиться своїми планами й цю споруду довести до пуття.
А от для бездомних чоловіків фундація відкрила притулок у місті Ярославі ще в 2009 році. Розташувався він у корпусі, який раніше призначався для воєводської колони санітарного транспорту. І самі бездомні допомагали доводити цю будівлю до пуття.
Уже тривалий час опікується фундація і хоспісом. Тут знайшли свій прихисток близько 60 бездомних і безробітних людей. Як і скрізь, цей заклад із вельми сумним призначенням вражає своєю охайністю і доглянутістю.
Щодня тут проводиться служба Божа, у тім числі й у палатах окремо. Доктор філософії отець Джон, який служить церкві вже 45 років, вирішив решту свого життя провести саме у хоспісі, оселившись на другому поверсі будівлі закладу.
Проте не можна говорити, що вся діяльність фундації зводиться до опіки бездомних, неповносправних чи сиріт. Тут опікуються ще й 81 навчально–виховним закладом сімейного типу, які охоплюють загалом близько 1200 дітей віком від 3 до 15 років. Плюс навчальна програма для батьків, 6 загальноосвітніх шкіл та 2 гімназії.
Отож, окрім усього, фундація це ще й робочі місця. Як–не–як у її проектах уже на сьогодні задіяно до 140 осіб. Для цього, певна річ, необхідні чималі кошти. Як зізнається Ян Бурий, такі гроші вони дістають переважно за посередництва церковних структур від спонсорів, підприємців, фізичних осіб, людей доброї волі, держави і навіть місцевих рад. Долучилися також до проектів фундації і широко відомі у світі фонди, як от Фонд Баторія. Коли ж Польща вступила до Європейського союзу, то стали отримувати кошти й звідти. Зокрема, на відкриття дитячого будинку в Ліпніку. А в деяких проектах фундації частка ЄС становить до 85 відсотків.
Як би там не було, все, що робить Wzrastanie, викликає подив не лише в Польщі. Не можна відкидати і роль особистості. Адже Ян Бурий, як мені довелося пересвідчитися, у Підкарпатському воєводстві, що межує з Україною, має колосальну популярність. Коли він балотувався послом Сейму Республіки Польща, то незаперечно переміг, не витративши на виборчу кампанію з власної кишені жодного злотого. Щоправда, вже через вісім місяців він від роботи у парламенті був відсторонений з огляду на невтішний стан здоров’я. Проте на долю не скаржився, зосередившись на тому, щоб доводити всім і вся те, що в Польщі, окрім великих дитячих будинків та інших подібних закладів, мають діяти і дуже маленькі, камерні, де віддають усе серце дітям і всім, хто потребує допомоги суспільства.
Ян Бурий — президент Фундації допомоги молоді імені Івана Павла II Wzrastanie. У 1999 році за свою благодійну діяльність він отримав найвищу нагороду католицької Церкви, якою відзначають світських осіб, — PRO ECCLESIA ET PONTIFICE. Також президент Республіки Польща нагородив Яна Бурого Кавалерським хрестом ордена Відродження Польщі.
Львівська область впроваджуватиме нові підходи до організації будинків для дітей–сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей з неблагополучних сімей. Про це заявив голова Львівської обласної державної адміністрації Михайло Костюк під час зустрічі з президентом Фонду допомоги молоді імені Івана Павла II Яном Бурим, яка відбулася наприкінці травня нинішнього року. Загалом Львівщина готова запропонувати під даний проект понад 20 майданчиків у різних районах області.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
