Міністр економіки Іспанії Луїс де Гіндос надіслав президентові Єврогрупи Жан–Клоду Юнкеру листа з проханням про фінансову допомогу від єврозони для проблемних іспанських банків. Іспанія просить у ЄС позику в розмірі 100 мільярдів євро. Минулого тижня незалежні експерти заявляли, що ураженим кризою банкам країни потрібно до 62 мільярдів євро, аби оговтатися. Де Гіндос запевняє, що гроші буде спрямовано до банків, які найбільше цього потребують, через Фонд впорядкованої реструктуризації.

НАТО рішуче засуджує дії Сирії, яка минулої п’ятниці збила турецький військовий літак. Із відповідною заявою вчора по завершенні засідання Ради Північноатлантичного Альянсу в Брюсселі виступив Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен. Засідання було скликано на вимогу Туреччини, яка також звернулася з листом, у якому засуджує дії Сирії, до Ради Безпеки та Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй Пан Кі Муна. З’ясувалося також, що інцидент із винищувачем F–4 Phantom, який збили сирійські сили протиповітряної оборони, був не єдиним на кордоні з Туреччиною — минулими вихідними ППО Сирії випустила ракети в напрямку ще одного турецького літака, що виконував патрульну місію.

28 червня 1709 року відбулася Полтавська битва — вирішальна в Північній війні, яка визначила наперед цивілізаційні напрями розвитку Швеції та Росії. Як зазначає в «Короткій історії Швеції» Йорген Вербулль, «поразка означала кінець шведської мілітарної держави». В подальшому, після смерті 1718 р. Карла ХІІ, відбулася безкровна революція та майже цілковита зміна форми урядування. Швеція ставала на демократичні рейки розвитку. Перемога Росії та загарбання нею Лівонії, Естонії, Інгерманланду та частини Карелії разом із пануванням на Балтійському морі, навпаки, в подальшому лише посилювали хижацькі апетити імперії. Для України наслідки Полтавської битви обернулися занепадом автономії аж до повного підпорядкування Росії.

Із Яном Бурим ми познайомилися безпосередньо за місцем його проживання — у дитячому будинку, розташованому в селищі Лопушка Мала. Це спершу здалося чимось незбагненним, що колишній посол (народний депутат — за українськими мірками) Сейму Республіки Польща може мешкати у таких, здавалося б, скромних умовах. Проте, познайомившись ближче з цією справді непересічною людиною, ловиш себе на думці не вважати таку його самозреченість дивом. Диво, скоріше, полягає у тому, що встиг Ян Бурий зробити за останні 20 з лишком років.