«УМ» нещодавно вже писала про те, як амбітні молоді люди з–під крила лояльних до голови міськадміністрації фракцій проводять в усіх районах Києва маніпулятивні громадські збори. На них збирають підписи на підтримку першого столичного референдуму. Мета цієї затії — не тільки отримати «добро» від киян на проведення цього «віча», а й проагітувати за ключове його питання — затвердження нового генерального плану столиці. Звичайно, не забувши при цьому наголосити на всюдисущому «покращенні», яке місту несе Олександр Попов.
Із того часу хвиля, яку запустив голова адміністрації, стала помітно потужнішою — крім згаданих зборів, підписи тепер збирають просто на вулиці — у «фірмових» ятках iз жовтими прапорцями «Перший референдум киян», із яких роздають поліграфічну продукцію з Поповим, випущену за міський кошт. До «просвітницької роботи» підключили і зірок естради та спортсменів — вони розпливаються у посмішках на агітках–лайтбоксах, обіцяючи і кращий транспорт, і більше скверів, і захист Лаври і Дніпрових схилів.
«УМ» вирішила з’ясувати, як проходить законспірована передвиборча кампанія ставленика «регіоналів» і чому питання, винесені на референдум, називають маячнею або утопією.
«Попов хоче порядок навести»
Шевченківський район столиці, вулиця Ольжича. Біля супермаркету стоїть білий намет із двома жовтими стягами «Перший референдум киян». Дві пенсіонерки припрошують підписатися у листі за негайне проведення столичного опитування, дають кілька листівок і брошурку, з якими радять ознайомитися. Риторика «активісток» звична й неоригінальна: «За Черновецького розруха яка почалася, а Попов хоче порядок навести». Пояснюють: якщо кияни прийдуть і підтримають ініціативи голови КМДА, на столицю чекає порядок. «Надбавки бабушки отримувати будуть — це ж перше, про що питатимуть. Міліцію ми самі найматимемо (самі — кияни!), і міліція буде нам безпосередньо підкорятися — це по–друге. А по–третє — треба ж зелень зберегти, а то каштани недавно і на Хрещатику вирізали, і парки нищать, то треба новий генеральний план підтримати, основні його принципи», — вводить у курс справи жіночка у фірмовій «референдумівській» футболці та кепці.
Після цього краще нічого не уточнювати — бо одразу з’ясовується, що агітатори й самі не знають, що таке генеральний план. Так само і яким чином кияни будуть собі міліцію набирати і командувати нею. На всі ці запитання пенсіонерки радять шукати відповіді у вручених агітках. А дискусія закінчуються словами «не мороч мені голову».
Станом на вівторок, за даними столичної адміністрації, ці бабусі і студенти зібрали 334 тисячі підписів. Підписні листи «За перший референдум киян» — вже у міськраді. Тепер слово за Центрвиборчкомом, який має призначити дату його проведення. Але і в Центрвиборчкомі, і в КМДА вважають, що опитування має відбутися одночасно з парламентськими виборами 28 жовтня.
Три питання — недоречні
Усю цю затію критично налаштовані експерти ставлять в один ряд із попередніми заходами, ініційованими Поповим і які по суті мають декларативний характер та «грають лише на імідж очільника адміністрації напередодні виборів». «Референдум — це, як і Стратегія розвитку Києва чи Перший київський інвестиційний форум, спосіб показати нібито роботу голови і його більшості. Адже всі ці збори, форуми, референдуми є рекомендаціями — і не більше. Таким буде і референдум», — каже нам голова комісії Київради з питань культури і туризму Олексадр Бригинець.
Справді, вже зараз можна говорити, що принаймні одне з трьох питань, винесених на обговорення киян, у нинішніх законодавчих реаліях реалізувати неможливо — це «створення в Києві підлеглої міській громаді муніципальної міліції». Його абсурдність «перепльовує» навіть прописану у Стратегії розвитку тезу про продовження до 80 років середньої тривалості життя. Прес–секретар МВС Володимир Поліщук уже заявив, що створення муніципальної міліції неможливе — «наразі немає жодного документа, навіть проекту, який регламентував би створення місцевої міліції, його не існує».
Інший — і чи не найважливіший — момент, пов’язаний із референдумом, — той, що першим його питанням виноситься ініціатива внесення до щорічного бюджету надбавки пенсіонерам та бюджетникам. Таким чином, референдум (а відтак і Попова) вже підтримує більшість столичних пенсіонерів — колись головний електорат Черновецького, який у не надто хитрий спосіб до себе переманює голова КМДА. Втім така матеріальна допомога є і сьогодні, але Попов виправдовується, що просто хоче «закріпити» її на референдумі, тож після опитування навіть не доведеться ламати голову про додаткові бюджетні витрати — ці гроші вже закладено, вони «прописані» програмою «Турбота».
Тим часом не втомлюються протестувати проти нового генерального плану захисники старого Києва. І третє питання референдуму, яке його стосується, зовсім їх не тішить. Більшість із них заявляє, що команда Попова хоче узаконити всі землевідведення часів Черновецького, перевівши їх із зелених зон у території для забудови, іншої необхідності у новому генплані немає — старий діє до 2020 року. Олександр Сергієнко з Аналітико–дослідницького центру «Інститут міста» каже, що питання «Чи схвалюєте ви базові положення Генерального плану?» є навмисне розмитим і нечітким.
«Навіть якщо кияни і підтримають базові положення генплану, це не означає, що його затвердять без якихось ключових змін. Бо затверджує його Київрада, а не люди. Тобто правових наслідків відповідь на це питання не спричинить, — каже нам у коментарі пан Олександр. — А взагалі, навіть за найкращого генплану, ніщо не гарантує його невиконання. За правління Черновецького до генплану було внесено 1143 зміни! Переважна їх більшість стосується скорочення зелених зон — парків, скверів, вони скоротилися на 3000 гектарів, це величезний земельний ресурс. І з ним теперішній владі треба щось робити — або забрати у власників, або передати комусь іншому. А після референдуму влада матиме виправдання своїм неоднозначним діям стосовно зелених зон. Мовляв, кияни ж підтримують «базові положення», а що це за «базові питання» — пересічний мешканець не знає, його з ними не ознайомлювали».
Обурює Олександра Сергієнка і реклама генплану та референдуму із зірками і спортсменами, якою обвішали Київ. «Усе, що «кажуть» Руслана і Скрипка — «Захист Дніпровських схилів, Лаври і Софії», «На 20% більше — парки, бульвари, сквери!» — це, м’яко кажучи, піар, а взагалі — непрофесійна брехня. Бо в цьому генплані такі об’єкти, як Лавра чи Софія, — зоновані, просто позначені як зелена зона, а не окремі об’єкти. І генплан не може їх вберегти від того, що Київрада прийме рішення про відведення там землі. Щодо Лаври — то там узагалі на генплан не зважають, УПЦ МП без жодних дозволів може будувати що завгодно, хоча це і пам’ятка історії та ЮНЕСКО».
Щодо обіцяного збереження «зелені», і навіть її приріст на 20%, то тут різко висловлюються автори попереднього, чинного генплану. Мовляв, новий документ не потрібний, треба виконувати старий. Володимир Чекмарьов, директор ДП «Інститут генерального плану міста Києва», проаналізувавши проект, що пропонується, зауважує, що насправді «концепції розвитку зелених територій немає, і автори явно не уявляють, що це таке». Більше того — у новому документі «пропонується навпаки — забудовувати охоронні зелені зони і прибережні зони Дніпра житловими будинками».
«Це глухий кут»
Тим часом опозиція у Київраді зауважує, що, попри абсурдність ідеї референдуму, витрати бюджетних коштів на рекламу та агітаторів, Олександр Попов значних додаткових очок як кандидат у мери не отримає. Навіть беручи до уваги задобрених пенсіонерів.
«Створення цього референдуму — це хвиля піару, зустрічей, розмов ні про що. Попову зручніше говорити про далеке майбутнє, ніж про конкретні проблеми сьогодення. Це спосіб переведення дискусії в якусь віртуальну площину. І цю технологію Попов застосовує, намагаючись підняти свій рейтинг, — зауважує Олександр Бригинець. — У попередніх випадках йому це не вдалося, думаю, цього не станеться і тепер. Бо в очах киян він асоціюється з Президентом і найгіршими проявами сьогоднішньої влади. Мій прогноз — якщо Попов не зможе домогтися мерських виборів найближчим часом, то кандидатом від влади буде інша людина — більш поміркована і «нейтральна», бо у Попова шансів немає. Це глухий кут».
