«Невидимка» з безліччю облич
«Немає сили... жити», — поскаржилася при зустрічі добра приятелька моїх студентських років Олена. Після низки стресів, пов’язаних зі складними моментами в житті, їй почали докучати безпідставні страхи і тривога, безсоння, головний біль, хронічне безсилля, болі в серці. Візити до лікарів майже нічого, крім нового розпачу, не додавали. Хтось радив пити знеболювальні пігулки, хтось — заспокійливі, той казав, що допоможе тепла ванна, інший — що тільки холодна купіль. Порадам не було кінця, але замість заспокоїти, вони лише доводили молоду жінку до відчаю.
Медичною мовою Оленину недугу називають «вегето–судинна дистонія». Із таким діагнозом, журиться приятелька, і лікарняного не дадуть, і як ефективно лікуватися — не завжди підкажуть. А все тому, що хвороба ця дуже суперечлива, і навіть серед лікарів досі немає одностайності — ані щодо діагностики захворювання, ані щодо його терапії. Такий діагноз, на думку фахівців, має п’ята частина українців, хоча не кожен про нього здогадується. Адже недуга вдало маскується — під захворювання серця, проблеми зі шлунком, гіпотонію тощо. Тож і виходить, що замість лікувати комплексно, вегето–судинну дистонію «розбирають» на частини різні фахівці, призначаючи різні — часом суперечливі — схеми лікування. А хворому невтямки, чому полегшення короткочасне або його взагалі немає...