Стверджувати, що в місті та регіоні іноземного капіталу — достатньо, було б, м’яко кажучи, перебільшенням. Через центральну політику в державі, яка не створює для інвесторів сприятливого клімату, міжнародні бізнесмени сюди їхати не поспішають. Якщо в Румунії чи Словаччині інвестор може отримати земельну ділянку по 6 євро за квадратний метр, то в Україні земля обійдеться по 25 євро за той же квадратний метр. Крім того, в країнах–сусідах інвестор має безліч пільг і може розвивати свій бізнес. У нас про такі умови інвестори можуть лише мріяти, адже українське митне, податкове та судове законодавство — просто страшний сон для іноземного капіталу. Проте все ж дечим Львівщина похизуватися таки може.
«Ті інвестори, які тут є, зацікавлені у тому, щоб скористатися нашою економічною ефективністю, — розповідає «УМ» Сергій Кіраль, начальник управління зовнішньоекономічних відносин та інвестицій Львівської міської ради. — Це, в основному, — нижчі зарплати, вигідне географічне розташування, наявність кваліфікованої робочої сили, адже у Львові є багато вищих навчальних закладів, хороша інфраструктура та багато рекреаційних місць для відпочинку. До нас їдуть ті інвестори, які вже мають свої заводи у східній Європі: Польщі, Румунії чи Словаччині, до прикладу».
Зараз на теренах Львівщини працює велика німецька компанія з виробництва електроніки для автомобілебудівної галузі, «Леоні». Саме тут виробляються деталі для «Фольксвагена», «БМВ», «Порш» та інших відомих брендів. «Наразі на Львівщині є лише один їхній завод у Стрию, проте компанія будує ще один, у Бродах, — продовжує пан Кіраль. — Завдяки інвестору в регіоні з’явилося більше шести тисяч робочих місць. У самому місті працює кілька найвідоміших інвесторів — швейцарська корпорація «Нестле», яка викупила шоколадну фабрику «Світоч» та «Карлсберг», що володіє «Львівською пивоварнею».
Крім того є чимало менших фірм iз Голландії, Бельгії, Німеччини, Польщі та Швеції. В області успішно працюють понад 40 датських фабрик. Більшість iз них займається пошиттям одягу та взуття, хоча є багато тих, що працюють у галузі дерево– та металообробки. Західне регіональне відділення європейських бізнесасоціацій є найбільшим з усіх їхніх регіональних відділень в Україні. В ньому майже 140 членів з іноземними інвестиціями.
«Нещодавно до нас навіть приїжджав посол Швеції на відкриття нового проекту, спрямованого на розвиток нової системи сільського господарства, — говорить Сергій Кіраль. — Компанія «Альткот» викупила колишню британську компанію і тепер має можливість господарювати на більш як 20 тисячах гектарів землі по усій області».
Не варто забувати і про східних інвесторів. Хоча через географічну віддаленість на Львівщині та у Львові зокрема, російський інвестиційний капітал представлений переважно у фінансовому секторі. «Сбербанк», до прикладу, у Львові розташовується в найкращих місцях у центрі міста. Активно розвивається і «ВТБ банк», що має розгалужену мережу і кредитує місцевих підприємців. Навіть один iз найбільших платників податків, тепер уже в київський бюджет, ТзОВ «ЛАЗ» належить російському інвестору.
Багато було зроблено в місті для того, щоб залучити до Львова інвесторів. «Свого часу ми розробили стратегію конкурентоспроможності Львова спільно з американською компанією «Монітор Груп», засновником якої був Майкл Портер, гуру у світі бізнесмаркетингу, — говорить начальник управління зовнішньоекономічних відносин та інвестицій Львівської міської ради. — Цю стратегію потім було затверджено на сесії Львівської міської ради і вона стала частиною загальної стратегії розвитку Львова. Згідно з цією стратегією, в місті активно розвиваються два основні бізнес–кластери — ІТ–технології та туризм. Розвиток саме цих напрямів може стати для міста запорукою довготривалого економічного поступу. Розвиток туристичної сфери — цілком зрозумілий. Стосовно ж ІТ–технологій, то вибір також прогнозований. У регіоні є багато спеціалістів, молодих кадрів, що навчаються у наших вишах та компаній, що спеціалізуються на наданні саме таких послуг і працюють з міжнародними клієнтами».