17 червня 1953 року в Берліні спалахнуло народне повстання проти комуністичного режиму, спричинене неефективним господарюванням та падінням життєвого рівня населення, що контрастував із рівнем життя у капіталістичній ФРН. Повстання охопило понад 270 населених пунктів, у тому числі найбільші міста. Влада НДР виявилася неспроможною подолати кризу, відтак «братню допомогу» надав СРСР: розміщені на території Східної Німеччини радянські війська жорстоко придушили повстання.
21 червня 1932 року, коли політика колективізації та держзаготівель зерна вже боляче вдарила по українському селянству, Й.Сталін та В.Молотов від імені союзного ЦК надіслали до ЦК Компартії України листа, в якому наполягали: «не допустимі жодні відхилення в обсягах чи термінах хлібозаготівлі від обласного плану хлібозаготівель у колективних та особистих господарствах чи постачання зерна в радгоспи». Через два дні, 23 червня 1932 року, ЦК ВКП(б) ухвалив постанову, в якій зазначалося: «Обмежитися вже ухваленими рішеннями ЦК і додаткового завозу хліба на Україну не здійснювати». І це при тому, що, за свідченнями експертів, СРСР мав тоді достатньо зерна, щоб нагодувати всіх в Україні хоча б на мінімальному рівні. Як свідчить у книзі «Геноциди Сталіна» американський історик Норман М. Наймарк, «тодішні стратегічні резерви держави оцінюють у 3 млн. тонн, яких вистачило б на вкрай необхідну допомогу майже всім голодним селянам... Радянський Союз і далі експортував зерно великими обсягами (близько 1,8 млн. тонн у 1933 р.), щоб виконати свої зобов’язання за кордоном та профінансувати індустріалізацію».
21 червня 1958 року після поспішного та формального суду просто в тюрмі розстріляли Імре Надя — голову угорського уряду під час повстання 1956 року. Надь, який після поразки повстання переховувався в посольстві Югославії, повірив обіцянці свого безперешкодного виїзду до цієї країни, але був заарештований, щойно залишив посольство. Його долю розділив командувач угорської армії Пал Малетер, заарештований під час переговорів (!) із командувачем радянськими збройними силами в Угорщині щодо їхнього виведення з країни і згодом також розстріляний. Власне, смертний вирок Імре Надь оголосив собі сам, коли 1 листопада 1956 року у виступі по радіо заявив: «Угорський національний уряд iз найглибшим почуттям відповідальності щодо угорського народу та угорської історії, висловлюючи одностайну волю мільйонів угорців, проголошує нейтралітет Угорської Народної Республіки». Це означало вихід Угорщини з Варшавського договору та совєтського блоку взагалі. Такого спадкоємці Сталіна пробачити не могли. Його дух, з яким вони саме тоді начебто повели рішучу боротьбу, переміг.
25 червня 1762 року імператор Петро ІІІ без попередження та без супроводу з’явився на засіданні Синоду. Він підійшов до кафедри, дістав згорнутий учетверо аркуш гербового державного паперу і прочитав царський указ, після чого залишив засідання. Взагалі нововведення Петра ІІІ і цей указ зокрема викликали спротив оточення, бо підривали підвалини державності, які вихований за кордоном цар ненавидів. Петро ІІІ ліквідував Таємну канцелярію, видав указ про віротерпимість, позбавив церковників управління монастирськими та церковними маєтками, на колишніх монастирських селян наклав лише оброк, віддавши їм у довічне користування орні землі, заборонив дарування селян та земель. Він дозволив дворянам вільно виїздити за кордон і встановив гласний суд. Такий імператор у такій країні був приречений. Через чотири дні після виступу в Синоді він підпише зречення, а 6 липня помре за дивних, хоча й цілком прогнозованих обставин. Напівросіянина Петра ІІІ заступила чистокровна німкеня Катерина ІІ, яка писала про себе: «Я хотіла бути росіянкою, щоб росіяни мене любили». І домоглася свого — Катерину ІІ й досі люблять не лише російські історики та професійні патріоти, а й ті етнічні українці, котрі в душі залишаються малоросами.
25 червня 1994 року в Берліні відбувся прощальний парад військовослужбовців колишньої Західної групи військ. Наступного дня вони вже вирушали на батьківщину. Світ обійшли іронічні репортажі про цю подію, адже оркестром під час параду намагався диригувати Борис Єльцин. На жаль, сьогодні в Кремлі немає диригента, який би гідно провів прощальний парад Чорноморського флоту РФ у Севастополі.
Далі буде.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
