Улітку 1923 року один із найгеніальніших українських поетів ХХ століття Павло Тичина, прибувши до тодіш­ньої столиці України Харкова на посаду співредактора щойно заснованого часопису «Червоний шлях», трохи розгублено запитував: «Харків, Харків, де твоє обличчя?». Гадаю, якби він писав свій тетраптих «Харків» десь років через п’ять, скажімо, наприкінці 1928–го, то розпочав би його іншими словами, бо тоді поет точно б знав, що обличчям Харкова є Держпром — Будинок Державної промисловості на теперішньому майдані Свободи.

При згадці про скандинавський кінематограф на думку спадають хіба що культовий шведський режисер Інгмар Бергман та великий данський кіноекспериментатор Ларс Фон Трієр. І якщо їхні повнометражні стрічки сповна розкривають усю глибину «нордичного» кінематографа, то секція короткометражного кіно для вітчизняного глядача залишається за густою сніжною завісою.

Ще в юнацькі роки Василь Корчовий зрозумів, що для нього природно мислити і творити саме в традиціях реалістичного бачення світу. Абстрактні, футуристичні, модернові та постмодернові твори він сприймає дещо відсторонено. Саме тому, на відміну від колег, які протягом тривалого часу пробують себе у різних напрямах, а потім нарешті знаходять щось своє, Василь Корчовий одразу ж відчув свою нішу і, не марнуючи часу, почав її освоювати. Реалізм у виконанні Корчового— це об’єктивне зображення людини, художник спирається на добру академічну школу і власні спостереження за натурою, але водночас йому властиве дещо ідеалізоване, піднесене сприйняття людської краси.

Нещодавно масштабною виставкою у Будинку художника Василь Корчовий відзначив свій 50–й ювілей

У своєму «Фейсбуці» молодий і щасливий автор цієї книжки бідкається передусім віртуальним людом щодо «жанрової» несправедливості. Мовляв, варто було з’явитися його першій збірці прози, як вона очолила списки продажiв. А як же вся його попередня творчість, тобто вірші? Не мала популярності, не були цікаві?