Чи ми добро з двовладдя мали?
Де з двох царiв було пуття?
Царi два трони руйнували
Чи навпiл царства розривали,
Чи билися не на життя...
Двовладдя мов — теж не для слави.
Експансiя одної з мов —
З харчiв iмперських, наддержави...
Враз мова ця, здобувши право,
Самодержавна буде знов?..
Меншини мова й зарубiжна,
А мiж держав — i свiтова...
Три статуси — живи успiшно!
Та мало все. Потрiбна спiшно
Їй в Українi й «булава».
Це Пушкiна й Толстого мова,
Та й заборон для Кобзаря.
Це мова й шаблi Муравйова.
Нам пудрять мiзки прахом слова,
Вiншують другого царя...
Хоч вiльним — воля, хiтям — годять,
Не узаконьмо весь огром
Зросiйщення свого народу.
Спитай сябрiв: де мова роду,
Як «старшобратня» за кермом?
...Десь українцiв є мiльйони —
Та де права там наших слiв?..
Там стiльки мов, одна ж — на тронi:
Орел двоглавий — не двомовний, —
І болю — в жоднiй iз голiв...
Василь ВАСИЛАШКО
Київ