Уже вкотре звертаюся до МОНУ, але все безрезультатно. Складається враження, що подiбно до 20—30–х рокiв XX ст. психологiчну службу в системi шкiльної освiти в Українi намагаються свiдомо знищити.
Маю 20–рiчний стаж роботи практичним психологом. Розпочинав дiяльнiсть, маючи ставку, а ще — факультатив iз психологiї та етики сiмейного життя. Останнi чотири роки ставку скоротили до 0,75, не маю жодної години факультативних занять iз психологiї.
Із вашого мiнiстерства менi вiдповiдають, що на ставку не вистачає кiлькостi учнiв у гiмназiї. Я просив надiслати менi й колегам наукове обґрунтування i розрахунки щоденного навантаження на психолога. Вiдповiдi не дочекався.
Вважаю абсурдним i недержавницьким такий пiдхiд до розвитку психологiчної служби в системi шкiльної освiти. Глибоко переконаний, що сьогоднi в Українi з її жахливим соцiальним тлом кожна дитина (успiшна вона чи не зовсiм) потребує щоденної уваги й пiдтримки психолога. У мене в гiмназiї їх 549.
Учитель–предметник, маючи ставку, працює лише з кiлькома класами. Практичний психолог же, маючи 0,5—0,75 ставки, змушений щоденно працювати не тiльки з усiма учнями, а й з учителями, батьками.
Обурює нескiнченна писанина, вiдсутнiсть будь–якої матерiальної бази. Чому ви, пане мiнiстре, i ваше вiдомство не домагаєтеся закласти в держбюджет окремим рядком кошти на забезпечення матерiальної бази шкiльної психологiчної служби?
З яким настроєм повинен працювати практичний психолог, отримуючи жалюгiдну платню?
Психологiчну лiтературу, перiодику за фахом, папiр i найнеобхiднiше для роботи я та мої колеги змушенi купувати власним коштом. Скiльки ж можна тягти з родини вiдчутнi кошти? То, може, мiнiстерство подiлиться з практичними психологами?
Чому б вам як очiльнику мiнiстерства i «регiоналу» (якi «постiйно думають про кожного i почують кожного») не зiнiцiювати видання щорiчного Збiрника МОНУ для практичних психологiв системи шкiльної освiти, де друкували б кращi науковi методики, науковi розробки, корекцiйнi програми та iнструментарiй їх реалiзацiї, огляд психологiчної лiтератури тощо? Це була б конкретна справа i вiдчутна допомога нам, освiтянам.
Багаторiчний досвiд практичної роботи в гiмназiї доводить, що було б доцiльно до шкiльного компоненту, рiчного плану ввести в 2—8–х класах обов’язковий урок психологiї. По–перше, урок дасть можливiсть системно працювати з дитиною, колективом, кiлька рокiв поспiль застосовуючи всi сучаснi види, форми дiяльностi. По–друге, психолог краще знатиме кожну дитину. По–третє, це дасть можливiсть щоденної живої, конкретної практичної роботи.
Пане мiнiстре, чекаю вашої вiдповiдi на свої запитання, що турбують практичних психологiв та про якi бiльшiсть не наважується сказати вiдкрито, побоюючись, що заберуть i те, що є. У мене забрати нiчого, хiба що повiтря!
Василь КАЛЧУГІН,
психолог Глобинської гiмназiї
Полтавська область