Це тепер Володимир Путін — фактично всесильний керівник великої держави, з яким змушений рахуватися увесь світ. Але свого часу його ім’я мало що говорило навіть російським політичним експертам. У політику кадрового кадебіста привів покійний мер Санкт–Петербурга Анатолій Собчак. Одну з версій про те, як це сталося, вчора під заголовком «Смертельна помилка Анатолія Собчака» опублікував у своєму блозі в «Живому журналі» колишній радник Путіна, а нині опозиціонер Андрій Ілларіонов.
«Цю історію мені розповіла депутат Галина Старовойтова незадовго до своєї смерті 20 листопада 1998 року від руки найманого вбивці в під’їзді свого будинку в Петербурзі, — пише Ілларіонов у пості, який учора буквально підірвав російський інтернет. — Якось весною 1990 року по завершенні якогось публічного заходу за участі Старовойтової, яка тоді була народним депутатом СРСР, до неї підійшов молодий чоловік непримітної зовнішності й сказав: «Шановна Галино Василівно! Мені дуже подобається те, що ви говорите, і те, що ви робите. Мені так хотілося б вам чимось допомогти! На жаль, у мене жодних особливих коштів немає. Зате в мене є машина. Я можу працювати у вас шофером — возити вас, куди вам потрібно, на ваші зустрічі, у ваших справах. І вам не треба нічого мені платити — мені буде достатньо того, що я зможу просто допомагати вам».
Мудра Галина Василівна, розповідає Ілларіонов, уважно подивилася в очі молодого чоловіка й твердо відповіла: «Дякую, не треба. Я як–небудь на метро».
Через деякий час після завершення вже іншого публічного заходу, в якому брав участь народний депутат СРСР Анатолій Собчак, до нього підійшов молодий чоловік і сказав: «Шановний Анатолію Олександровичу! Мені дуже подобається те, що ви говорите, і те, що ви робите. Мені так хотілося б вам чимось допомогти!..» — і далі по тексту.
Собчак нібито подивився на хлопця і спитав: «А помічником до мене підете?»
Незнайомець радо погодився, але чесно попередив, що раніше працював у КДБ, але більше не працює. «Так? — замислився Собчак. Трохи помовчав і потім рішуче відрубав чомусь у своїх думках: — Ну й біс із ним!».
Так Володимир Путін став помічником майбутнього міського голови Санкт–Петербурга. Відтоді його політична кар’єра стрімко йшла вгору й сягнула третього президентського терміну.
Щоправда, офіційна версія знайомства, яку сам ВВП два роки тому виклав у фільмі телеканалу «Россія 1», присвяченому 10–річчю з дня смерті Собчака, дещо відрізняється від викладеної Ілларіоновим. «Я займався в Ленінградському державному університеті міжнародними зв’язками. І ми зробили кілька пропозицій місту... Мене викликав ректор і сказав, що Анатолій Олександрович запрошує на розмову. Я до нього прийшов. І ось він мені каже: «Я хочу вас запросити на роботу». І я йому відповів: «Ви знаєте, я із задоволенням пішов би працювати до вас, бо поділяю вашу позицію... Але боюся, що це неможливо... Я кадровий чинний співробітник КДБ, працюю по лінії зовнішньої розвідки... Можу завдати вам серйозних збитків. Уявіть собі, що через якийсь час стане відомо: у вашому найближчому оточенні працює співробітник КДБ...»
За словами Путіна, після досить тривалої паузи Собчак відповів: «Ну і... фіг із ним».