Поліграф: що нам іще бреше ШІ?
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Художній керівник і диригент Сергій Бурко.
Академічний камерний оркестр «Віртуози Львова», який щойно повернувся з гастролей у Колумбії до рідного міста, запросив львів’ян на «Один вечір з Йоганном Штраусом». Концерт відбувся у рамках ХХХІ Міжнародного фестивалю музичного мистецтва «Віртуози».
Елегантний пишновусий Штраус iз невіддільною від нього скрипкою з великого портрета у глибині філармонічної сцени зустрічає привітною усмішкою гостей вечора. У руках багатьох буклети з програмою, в ній — назви (в оригіналі) хітів, які мають прозвучати: Kaiser Vals, Furioso–Polka, Kaiser Franz Joseph–Marsh, Fiesta de las Flores, Neue pizzicato–Polka, Rosen aus dem Suden, Klipp Klapp Galopp, Trick–Track... І ще, і ще — мелодії з оперет, полька за полькою, вальс за вальсом, нарешті — найзнаменитіший: «На прекрасному блакитному Дунаї»... Два ряди стільців з оркестрантами, перед ними — струнка постать соліста–скрипаля. Дає знак починати — і ллється музика. Захоплива, пізнавана, запальна. Здається, сам Йоганн Штраус зійшов з портрета — з таким запалом і нестримною енергією керує «музичною командою» її «граючий тренер». Раптом — що це? З–за лаштунків виходять танцювальні пари, кружляють у вальсі, солістка–балерина демонструє вишукані па... І вечір тепер уже нагадує справжній Віденський бал, принаймні його фрагменти. Фестивальна ведуча Зося Іванова пояснює: нове обличчя «Віртуозів Львова» народжене нещодавніми гастролями у далекій Колумбії, де вони влаштовували такі ж «Вечори зі Штраусом».
Про ті гастролі ми говоримо iз засновником оркестру, його художнім керівником і диригентом, народним артистом України Сергієм Бурком.
— Це був уже четвертий для нас південноамериканський проект, — розповідає пан Бурко. — За півтора десятка років, відколи існує колектив, ми гастролювали у багатьох європейських країнах і спочатку побоювалися, не знаючи, як зустрінуть європейську музику за океаном. Першим проектом була поїздка оркестру в Еквадор та Колумбію з музикою Вівальді, Моцарта. Там же народилася ідея у продюсера Хуана Родрігоса — привезти з Європи Штрауса. Ми взялися підготувати спеціальну програму — так званого «малого Штрауса». Річ у тім, що Штраус–батько мав великі зали, Штраус–син — малі, батько мав великі оркестри, син — значно менші, тому існують різні версії Штраусових творів — для великого і для малого оркестру. Вони повноцінні, обидві — авторські. З таким «малим Штраусом» ми і вирушили за океан разом із львівськими танцюристами (постановником був балетмейстер Львівської опери Сергій Наєнко. — Авт.). Гастролі були дуже вдалими. Наступне наше турне було вже Центральною Америкою — Сальвадор, Коста–Рика, Нікарагуа, Гондурас, Перу. І ось — знову ж таки дзвінок: «Приїжджайте, ми на вас чекаємо. Колумбія жадає почути Штрауса».
— Оркестр поїхав у повному складі?
— Ще й розширеному. Хоч і без диригента. По–перше, я не зміг через службові обов’язки (Сергій Бурко віднедавна ще й начальник управління культури Львівської обласної держадміністрації. — Авт.), по–друге, ми знайшли інший вихід: запросили на поїздку «львівського Штрауса» — концертмейстера Молодіжного академічного симфонічного оркестру «INSO—Львів» Євгена Крука. Молодий, надзвичайно імпульсивний музикант, вихованець львівської скрипкової школи, він і зовні нагадує Штрауса–сина (хіба що вуса коротші). Вальси, польки супроводжуються виступами танцювальних пар (з київського балету «Ренесанс») та львівської балерини Катерини Крук (дружини і «музи» скрипаля–диригента. — Авт.). Це не просто концерт — захопливе видовище: танцівники наче на Віденському балі (кавалери у фраках, партнерки у пишних білих та кольорових сукнях); вони сходять зі сцени у зал, запрошують до танцю глядачів, які охоче приєднуються до забави...
— Де «Віртуозів» приймали найкраще?
— Практично скрізь. Ми виступали у всіх великих містах Колумбії, мали п’ять виступів у Боготі — майже десятимільйонній колумбійській столиці. Переконалися: там, за океаном, потребують європейської музики. Львів’яни задовольняли цей попит досконало. Я дивився інтернет, бачив відгуки преси. Цікаво, що «Віртуози Львова» подавали як «Віртуозiв України»...
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Уже 20 серпня вся країна заспіває легендарну пісню «Червона рута» разом з найпопулярнішими українськими акторами: Станіславом Бокланом, Олександром Рудинським, Катериною Кузнецовою, Романом Луцьким, В?ячеславом Довженком, Юрієм Горбуновим, Лілією Ребрик. >>
З Богданом Бринським, живописцем із Івана-Франківська, ми знайомі вже чимало часу і щоразу після зустрічі з ним, після його захоплюючих розповідей про себе, про свій родовід, про людей, з якими він знався за свої роки, я казала собі: >>
У день 975-річчя Києво-Печерської лаври Президент України Володимир Зеленський підписав указ про захист національних святинь України. >>
Ця ініціатива обіцяє стати однією з найбільш важливих подій у духовному й суспільному житті не лише Придніпров’я, а й усієї України. >>
У той час, коли мільйони українців розкидані по різних континентах, особливе значення займає українська пісня — як символ пам’яті, єдності та любові до Батьківщини. >>