Ось уже п’ять днів у центрі Києва живе «місто в місті». Офіційна фан–зона площею 50 тисяч квадратних метрів — із концертною сценою, екранами й торговельними ятками, — облаштування якої обійшлося у понад 10 мільйонів гривень, стала окремим острівцем футбольного свята, зі своїми правилами і специфікою.
«Україна молода» відвідала фан–зону в день її відкриття, перед початком першого матчу чемпіонату Європи, що відбувся у Варшаві. Про пиво без обмежень, «найкрикливіших» фанів, роботу охорони та відсутність ВІП–уболівальників — у нашому матеріалі.
Допий — і заходь. А фотоапарат залиш...
За дві години до початку першого матчу Євро–2012 між Польщею та Грецією центр Києва заповнюють натовпи людей, що стікаються з усіх прилеглих до Хрещатика вулиць. Саме тут, на території від Бессарабки до Іллінської, розпочинається справжнє свято футболу. З кожним метром наближення до фан–зони частіше помічаєш усмішки на обличчях і веселі компанії строкатих фанів — переважно увінчаних українською та російською символікою, проте трапляються й німецькі, французькі та шведські стяги.
На вході до офіційної «зони вболівання» фанатів зустрічає міліція. Варта з трьох правоохоронців, що стоїть на розі Хрещатика і Прорізної, присоромлена нашим питанням про знання іноземних мов, виправдовується — мовляв, їм поки що цілком достатньо російської. «Переважно всі, хто звертався з питаннями, як кудись можна дістатися, були російськомовними, — каже сержант, який скоса поглядав на диктофон. — Повірте, якщо матимемо проблеми з розумінням, покличемо волонтерів, їх тут багато».
Волонтерів і справді багато — вони ходять зграйками від однієї локації до іншої, і, на відміну від тих, хто працює на периферії столиці, де іноземців і не зустрінеш, ці помітно життєрадісніші. Часто самі підходять, помітивши розгубленого гостя.
Трохи інший настрій у «сек’юриті», які стоять на «воротах» фан–зони. Вони змушують кожного відкривати сумку чи наплічник, а часом вивертати все на стіл. Багатьом така процедура не подобається — особливо, наприклад, коли просять батьків залишити пакетик соку, який п’є дитина, за парканом. Або прийти, коли той сік доп’ють. Кількох фанів завернули назад через те, що вони прийшли з великими фотоапаратами без акредитації — без журналістського посвідчення у фан–зоні можна фотографувати лише «мильницями».
Із собачкою зась, а зі сміттям — ласкаво просимо!
«Гостей таки більше, ніж місцевих, але переважно всі російськомовні. Багато хто залишив свої пляшки на вході. Забороняємо проносити все, що може стати метальним предметом. Не можна приходити з тваринами, холодною зброєю, петардами. Забороняємо приходити з прапорами, держак яких довший за півтора метра. Людей напідпитку пропускаємо, зовсім п’яних — ні. Конфліктів практично немає», — запевняє нас охоронець Андрій. У цей час обурена жіночка, якій він забороняє вийти через вхід, крутить пальцем біля скроні.
Дух свята справді охопив усю територію фанів. Один зі спонсорів Євро–2012 — виробник пива — запустив «у народ» кілька групок, одягнених у національні костюми різних країн. Із ними всі жваво фотографуються — «на шару ж». Кілька майстрів «фінтів» і «жонглерів м’яча» збирають навколо себе зачарованих поціновувачів. Спонсори пропонують настільний футбол, можливість перевірити силу удару по м’ячу та влучність, виграти іменні футболки гравців, викувати монету з логотипом Євро, караоке та інше.
Пиво п’ють скрізь і неймовірними об’ємами — за столиками, біля моніторів, біля сцени, на сходах біля «Галі», тобто монументу Незалежності. Пластикові півлітрові пляшки та стаканчики всіяли всю територію (а як же «будь–які метальні предмети»?), прибиральники з цим обсягом не встигають упоратися. Головна проблема та сама, що й на вулиці — брак належної кількості смітників. Кілька контейнерів стоять недалеко від сцени, але про їх існування тут мало хто знає.
До речі, ціни на пиво — такі самі, як і в середнього сервісу київських забігайлівках — 15—20 гривень за півлітра. За квас просять «десятку», за мінеральну воду — 8 гривень, арахіс — 5, сушений тунець — 12, морозиво у вафельному стаканчику — 4, соняшникове насіння — 5 гривень. Причому всі кіоски зовні, довкола фан–зони, або закриті, або алкоголю взагалі не продають.
Українці горланять найкраще
За кілька хвилин до початку матчу можна було наочно пересвідчитися, що на території святкують переважно наші. «Розважайлівка» від «Макдональдз» — зайти у спеціальну кімнатку і крикнути щосили за улюблену команду — продемонструвала неймовірний відрив збірної України від усіх інших. «Голосова шкала» показала такі цифри: за Україну — 3075, за Росію — 307, третє місце — Франція, 188. Прикметно, що Польща та Греція, які невдовзі вийшли на поле у Варшаві, отримали вкрай низькі показники — 15 і 22 очки відповідно.
Поки футбол не почався, на сцені натовп розважали музичні гурти, багато з них скористалися такою нагодою, щоб зняти відео для своїх кліпів. Що з того вийде — побачимо, однак «колоритна» і сп’яніла в дошку публіка у кадр не потрапити не могла. Кілька роздягнених до пояса любителів усіляких «дурнякових» «оупен–ейрів», що дивакувато пританцьовують із пляшкою та цигаркою в руках, «тусили» й під футбольною сценою Євро–2012. «Ми не можемо не продати людині пива, навіть якщо вона вже добряче п’яна, — знизує плечима продавчиня пива у фан–зоні Наталя. — За порядком стежать «сек’юриті». Якщо вони побачать порушення — виведуть».
Дим цигарок у «забороненій» зоні
До речі, про порядок. Офіційно на території фан–зони курити не можна. Для цього і місця спеціальні не облаштовували. Проте курять тут усі, хто забажає. Охорона і волонтери на те не зважають. Кажуть, що такими питаннями має займатися міліція. Абсурд, адже у фан–зоні міліції немає — про це говорили і в УЄФА, і київські міські керманичі.
Заради експерименту закурюємо і підходимо до «сек’юриті», який і сам курить. Цікавимося, чи можна курити, отримуємо ствердне «так». Рушаємо до іншого — і чуємо протилежну відповідь, більше того, юнак просить погасити цигарку, показово сварячись і на колегу.
ВІП–зона, облаштована на Майдані у формі білого купола біля сцени, особливим попитом не користується. Вхід туди коштує від 100 євро, за які «особливо важливі персони» отримують плетений стільчик, бар, більярд та інші ресторанні «прибамбаси». Фанатів такі «вигоди» за кругленьку суму приваблюють мало, тож принаймні минулої п’ятниці столики порожніли. Натомість місце на сходах від Хрещатика і до монумента Незалежності займали «оптом» — із розрахунком і на друзів, розлягаючись уздовж, поки ті ходили по пиво й насіння.
