Засідання по справі Валентини Македон — тещі одіозного Вадима Колесниченка, яка п’ять років тому обпекла нашатирним спиртом горло своїй підлеглій (виховательці Жашківського дитсадка №6 Галині Хрущ) учора не відбулося. За кілька хвилин до призначеного на 10ту ранку засідання у коридорі Черкаського обласного Апеляційного суду секретар головуючого у справі судді — Миколи Швидкого — приголомшила сторону постраждалої та присутніх журналістів: «А вам хіба Македон не повідомляла, що засідання сьогодні не буде?».
Журналісти одразу увійшли до кабінету судді, аби той дав пояснення, чому обвинувачена теща Колесниченка, а не суд, мала повідомити іншу сторону про скасування засідання. Микола Швидкий спочатку відмовлявся коментувати, а потім таки зайшов до судової зали і заявив, що, мовляв, пані Македон нікому нічого повідомляти не мала, а секретарка просто обмовилася. «Причина перенесення — це хвороба одного із суддів, який зараз у лікарні, — повiдомив вiн. — Коли буде наступне засідання — поки не можна казати». Суддя Швидкий також відмовився надавати довідку чи інший документ, який підтверджує хворобу судді, відтак захисники почали розшукувати його по лікарнях Черкас. «УМ» таки вдалося знайти суддю Руслана Попельнюха в мiськiй клiнiчнiй лiкарнi. Чоловiк переконував, що напередоднi, пiд час спортивного тренування, травмував колiно.
«Судді хочуть справу розтягувати на десятиріччя. І при тому отримувати і зарплати, і пільги... Це ганьба, коли Феміда не може переконливо пояснити, чому не відбувається засідання. Упереджене ставлення суду очевидне — коли обласний суд був у Жашкові на виїзді, він тиснув на представників захисту, не давав поставити запитання, а одного із суддів привезли на машині заступника голови адміністрації», — зазначає представник Галини Хрущ у судi Михайло Алтунін. А ще один представник постраждалої Іван Морщавка додає, що судді бояться тещу Колесниченка не менше, ніж його самого.
Нагадаємо, тещу Вадима Колесниченка Валентину Македон обвинувачують за статтею 128 Кримінального кодексу (заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень). До 2010 року чотири судові інстанції визнали її винною, потім Звенигородський суд повністю виправдав. Нині триває апеляція.