Заґратований до смерті

Від суботи на «революційній» площі Тахрір у Каїрі та на вулицях і площах інших великих міст Єгипту знову тривають протести. Саме 2 червня було оголошено вирок колишньому президенту Хосні Мубараку, який у лютому минулого року був змушений піти у відставку в результаті «Арабської весни». Щойно завершилася пряма трансляція процесу, тисячі протестувальників вийшли на вулиці, щоб висловити своє обурення надто м’яким рішенням суду: 84–річного екс–главу держави засудили «всього лише» до довічного ув’язнення, як і колишнього міністра внутрішніх справ Хабіба Адлі. Інших обвинувачених — шістьох високопоставлених чинів МВС — суд узагалі виправдав, що викликало найбільший спротив у народі.

Раніше оглядачі прогнозували, що винесення вироку буде відкладено принаймні до завершення президентських виборів — аби не розпалювати ще більше й без того напружену обстановку. Нагадаємо, у другому турі, який заплановано на 16—17 червня, за посаду глави держави поборються представник ісламістського руху «Брати–мусульмани» Мохаммед Мурсі та прихильник світського шляху розвитку Єгипту, останній прем’єр–міністр часів Мубарака Ахмед Шафік.

Утім суд вирішив інакше. Вже зранку суботи в центр Каїра було стягнуто тисячі поліцейських і військових. Перед будівлею академії поліції, де відбувалося виголошення вироку, зібралося два мітинги: противників екс–президента, які вимагали для нього смертної кари, та його прихильників — вони називали процес «судилищем» і вимагали звільнити «цю велику людину». Мубарака, який правив Єгиптом 30 років, звинувачували в наказі розстрілювати демонстрантів під час минулорічної революції. Сам підсудний свою провину категорично заперечував. Ген­прокурор Мустафа Хатер наполягав на найвищій мірі покарання, проте суддя Ахмед Ріфаат, для якого цей гучний процес став останнім перед виходом на пенсію, вирішив завершити кар’єру «без крові». Хоча й не приховував антипатії до Мубарака, назвавши період його правління «тридцятьма роками пітьми», а революціонерів з площі Тахрір — «синами нації, які мирно стали на захист свободи й справедливості». У вердикті суду сказано, що Мубарак та екс–глава МВС Адлі «знали про вбивства протестувальників, але не вжили заходів, щоб їх припинити».

За іншим звинуваченням — у корупції — екс–президента виправдано «за нестачі доказів». Щодо синів Мубарака, Аля і Гамаля, вирок також виправдальний — «за вичерпанням терміну давності» (їх звинувачували в торгівлі секретною інформацією). Проте вони залишаються в СІЗО й невдовзі постануть перед судом за справою про маніпуляції на фондовому ринку.

Той факт, що замість примирити й заспокоїти збурене революційними змінами єгипетське суспільство, вердикт колишньому лідеру тільки ще більше його розбурхає, став очевидним одразу після його проголошення. У залі суду спалахнула бійка між родичами загиблих демонстрантів, їхніми адвокатами та захисниками підсудних, яка невдовзі вихлюпнулася на вулиці й переросла в сутички демонстрантів з обох сторін.

А вже наступного дня й адвокати Мубарака, і прокурор, подали апеляції на рішення судді Ріфаата — перші вимагають виправдати колишнього президента, другий — стратити. Хоча старий екс–лідер і без того однією ногою перебуває в могилі — ще до початку судового процесу, який тривав десять місяців, у нього сталося кілька серцевих нападів, до того ж Мубарак давно хворий на рак шлунку.

Зараз екс–глава держави перебуває у каїрській в’язниці Тора, де відбуватиме покарання — йому вже видали синю тюремну робу на зміну власному одягу й присвоїли номер в’язня. Як повідомляє офіційна єгипетська інформагенція МЕНА, після перевезення до в’язниці в арештанта стався черговий серцевий напад. Прийшовши до тями, Мубарак звернувся до Управління у справах в’язниць із проханням викликати до нього двох фа­хівців із Міжнародного медичного центру, які лікували його раніше. Проте отримав відмову: згідно з єгипетським законодавством, надавати допомогу ув’язненим можуть лише медики того закладу, де вони відбувають покарання.

Хосні Мубарак став першим зі скинутих у результаті «Арабської весни» очільників держави, який особисто постав перед судом. Лівійського лідера Муаммара Каддафі повстанці жорстоко вбили, президент Ємену Алі Абдулла Салех добровільно зрікся влади в обмін на імунітет від судового переслідування. А Зін Абідін Бен Алі — президент Тунісу, звідки почалася хвиля революцій в арабському світі — вчасно втік із країни. Мубарак також мав таку можливість. Але відмовився залишати Єгипет, оскільки був переконаний, що ні в чому не завинив перед своїм народом.