За радянських часiв одним iз злочинiв проти народу була тотальна фальсифiкацiя комунiстичним режимом iсторiї України. Одна з таких гучних фальшивок стосується статусу мiста Харкiв, який бiльшовицькi iдеологи в Москвi возвеличили й оголосили першою столицею України. Незаперечнi iсторичнi факти пiдтверджують, що Харкiв дiйсно був першою столицею, але тiльки радянської України i всього 16 рокiв (з 1918 по 1934 рр.). Росiйськi бiльшовики просто «забули», що тодi, коли вони проголошували Харкiв столицею України радянської, Київ уже був де–факто столицею Української Народної Республiки, в якiй влада належала демократично обранiй Українськiй Центральнiй Радi, в складi якої були представники багатьох нацiональностей i рiзних полiтичних партiй. До речi, УЦР негативно оцiнила жовтневий переворот 1917 р. у Росiї. Захопити Київ у той час бiльшовикам було не по зубах, тому вони спочатку сконцентрували увагу на Харковi, намагаючись для початку бодай розшматувати Україну. У вiдповiдь на дуже, м’яко кажучи, недружнi вчинки бiльшовицької Росiї Українська Центральна Рада 22 сiчня 1918 р. своїм IV Унiверсалом урочисто проголосила Українську Народну Республiку самостiйною державою. Реакцiя уряду Ленiна на подiї в Українi була миттєвою й агресивною: бiльшовицькi вiйська пiд керiвництвом Муравйова пiшли проти самостiйної України вiйною... Такi iсторичнi факти.
А тепер давайте збагнемо суть комунiстичної iсторичної фальшивки: «Харкiв — перша столиця України». Всього одне речення з чотирьох слiв. Але ж воно фактично спотворює тисячолiтню iсторiю України. Адже невже Київ не був столицею Київської Русi — прадавньої нашої держави? Чи, може, України до 1918 року взагалi не iснувало? А хiба не iснували гетьманськi столицi у славетних запорозьких козакiв? А невже Київ не був столицею Української Народної Республiки? Чи, може, не в Києвi приймалися визначнi, шляхетнi, доленоснi рiшення: вже згадуваний IV Унiверсал вiд 22 сiчня 1918 року про незалежнiсть Української Народної Республiки та не менш велична, важлива подiя 22 сiчня 1919 р. — Акт Злуки УНР i ЗУНР в єдину соборну самостiйну Українську державу?
Здавалося б, пiсля проголошення 24 серпня 1991 року Акта про державну незалежнiсть України у державi швидко вiдродиться iсторична правда i справедливiсть. Але не так сталося, як гадалося. Тому i нинi актуальним є iсторичний заповiт генiя українського народу Тараса Шевченка:
«Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте анi титли,
Нiже тiї коми.
Все розберiть...»
Сергiй ЛЯХ, пенсiонер
Днiпродзержинськ