Народу глас: «Голодна воля»
й неповновага незалежнiсть.
Чи в цьому є громади доля
i путь непевна у прийдешнiсть?
Було вже кiлька верхоправiв
i мiнiстерська «чехарда»,
та люд нiхто i не позбавив
причин, щоб не прийшла бiда:
он скiльки люду без роботи,
а значить, вiтер в капшуцi
чи то в маленькiм мiстi Хотин,
чи в заводськiм Кременчуцi.
А люд же має спецiальнiсть,
а хто й дипломи вищих шкiл!
Отак втрача народ лояльнiсть
до правлячих в країни кiл.
Село знелюднене хирiє —
це видно зблизька i здаля:
розбита ферма бовванiє
та забур’яненi поля,
ловкач чекає, щоб «прилипла»
до рук його чужа земля.
Хтось наживається обманом,
комусь заводик «вiдiйшов»,
Той з шахрая зробився паном,
а той в полiтики пiшов;
а цi залiзли в бюрократи:
в очiльники, секретарi,
експерти, суддi, адвокати,
у податкiвцi й iнших — ратi,
щоб дерти всюди хабарi.
Хоча поряднi є i чеснi —
й вони до гидi непричетнi.
А он iсторики сервiльнi
тлумачать нашi давнi днi,
немов «запроданцi чумнi»;
«язик» i мова, кажуть, будуть
в правах урiвненi без бiд.
Либонь, щоб мову краю люди
забули вже за кiлька лiт.
Це фобiв справжнiх дикий хiд!
А той, що бiдних «захищає»,
звичайно, тiльки iз трибун,
годинник за сто тисяч має,
який лiвицю прикрашає,
й доводить, що панок — брехун!
А цей роками все будує
котеджi, замки i шале,
немов безсмертним буть планує
мiж новоявлених буржуїв,
коли бiднотi в краї зле.
Хто ж нас примирить з капiталом,
для всiх збудує щастя лад —
для тих, хто в шахтi i хто з ралом,
в цеху хто, в школi, на причалi
чи в ветеранський став вже ряд?..
Арнольд ПОЛТОРАЦЬКИЙ
с. Олексiївка,
Бiлгород–Днiстровський район,
Одеська область