Виселяйся задарма

30.05.2012
Виселяйся задарма

Малюнок Андрія ПОТОПАЛЬСЬКОГО.

Київський художник Олексій Попандопуло заробляє на життя портретами перехожих. Щодня він ходить на майдан Незалежності, де за невеликий гонорар у п’ятдесят гривень малює кожного бажаючого. Утім клієнтів у художника не багато, тож він живе доволі скромно, навіть бідно. Єдина цінність пана Попандопуло — це однокімнатна квартира, площа якої — тридцять квадратних метрів. Хай житло і невеличке, але ж яке цінне — зі своїх вікон художник бачить Софію Київську та будівлю Міністерства юстиції. На жаль, таке сусідство не вберегло майстра портрета від шахрайства, швидше навпаки, адже бажаючих заволодіти задарма квартирою в центрі столиці вистачає. Тим більше, коли маєш справу з одиноким і нібито беззахисним та бідним художником.

Була ваша, стала наша...

Рік тому Олексій Попандопуло зламав гомілку та на три місяці потра­пив до лікарні. Розрахуватися за лікування було нічим, тож він попросив друзів обміняти його квартиру у центрі на якусь дешевшу, у спальному районі столиці з доплатою. Саме за рахунок доплати художник розраховував закрити питання з рахунком у лікарні та якось зводити кінці з кінцями. Яким же було здивування друзів Олексія та залучених до обміну брокерів, коли в районному БТІ вони дізналися, що квартира на вулиці Стрілецькій де–юре художнику вже не належить! Згідно з документами БТІ, пан Попандопуло нібито продав її ще у 2007 році за мільйон гривень якійсь Катерині Г., прописаній у сусідньому Вишгороді.

«Якщо б у мене були такі гроші, хіба б я залишався у цій дірі? Вони стверджують, що я продав квартиру за сто з чимось тисяч доларів. Та я таких грошей ніколи і в руках не тримав!» — обурюється в розмові з журналістом «УМ» Олексій Попандопуло.

Дивує і ціна, адже у 2007 році за такі гроші можна було купити однокімнатну квартиру, але аж ніяк не в центрі Києва, а десь на околиці чи навіть у передмісті. Коли друзі почали розбиратися у ситуації, виявилося, що квартиру «продано» на підставі ксерокопій документів, жодних оригіналiв договору не було.

«Першим ланцюжком шахрайської схеми стала нотаріус Ніна Л., яка оформила акт купівлі–продажу квартири і яка з першої спроби не змогла пояснити Олексію, як саме вона зробила це за відсутності власника. Вона зажадала від обуреного художника, який прийшов до неї, щоб скласти письмову заяву з проханням надати документи про продаж, і таким чином отримала зразок почерку та підпису Олексія! За декілька тижнів вона вже надала копію акта купівлі–продажу його квартири», — розповідає «УМ» друг потерпілого, карикатурист Андрій Потопальський.

За його словами, згодом з’ясу­ва­лося, що цей нотаріус не вперше фігурує у оформленні сумнівних договорів. Свого часу вона оформила фіктивну довіреність, на підставі якої шахраї вкрали квартиру у всесвітньо відомого вченого Василя Новицького. Тепер цією пані зацікавилися правоохоронці. Адже друзі Олексія подали заяву до Шевченківського райуправління столичної міліції, де невдовзі порушили кримінальну справу щодо підробки документів за даним фактом.

Далі більше: під виглядом слідчого до Попандопуло завітав аферист, який показав копію паспорта нової власниці та попросив письмово засвідчити, що він цю особу ніколи не бачив. Міліцію ця розповідь насторожила. Під час слідчих дій з’ясувалося, що особа, котра представилася міліціонером, насправді понад три роки перебуває у розшуку. Згодом слідство також з’ясувало, що довіреність, на підставі якої було продано квартиру, художник нібито оформив на якогось Андрія О., який виявився другом сина вишгородської «власниці»! Цю довіреність також оформила не абихто, а вже згадана нотаріус Л. До того ж саме цей Андрій і був тим пройдисвітом, який представився художнику слідчим!

Чий автограф на ксерокопії?

Аферисти вочевидь не чекали, що їхня «жертва» має таку групу підтримки. Не чекали також, що їхніми особами зацікавиться слідство. Тож нова «власниця» почала писати скарги в усі інстанції щодо упередженості слідчого, але керівництво порушень у його роботі не виявило. Водночас жіночка з Вишгорода подала позов до Шевченківського райсуду столиці. Мовляв, мені перешкоджають користуватися моєю квартирою, прошу виселити художника тощо.

Через тиждень — 7 червня — відбудеться вже третє засідання у цій квартирній справі. На жодне з попередніх позивач Катерина Г. не з’явилася. Її адвокат відмовляється від будь–яких коментарів пресі і просить суд заборонити присутність ЗМІ під час розгляду позову. Мовляв, «акули пера і мікрофона» зашкодять інтересам моєї довірительки. Натомість представники Попандопуло вимагають, щоб на засідання особисто прийшла позивачка. Адже до неї є чимало запитань. Зокрема, чому, нібито «купивши квартиру», вона дозволяла художнику жити у ній більше чотирьох років.

«Її представники кажуть, що вона дозволила йому пожити там за усною домовленістю. Нечувана щедрість! Хто в це може повірити? Це ж білими нитками по чорному шито. Видно, що це махінація», — каже пан Потопальський, який у процесі має статус представника Попандопуло.

«Є класична шахрайська оборудка. Є нотаріус, який видав нотаріальний документ, яким засвідчив договір купівлі–продажу квартири», — додає адвокат художника Ярослав Циба.

Одночасно з розглядом позову у суді розслідується й кримінальна справа. Представники художника чекають на висновки експертизи, яка має підтвердити, чи справді Попандопуло власноруч підписав документи і довірив невідомим людям за нього продати квартиру. Попереднє графологічне експертне дослідження зображення підпису художника на копії довіреності не поставило крапку в цій справі. Адже проводилося воно у тому ж районі столиці, в якому в аферистів є «свої» люди і в нотаріаті, і в БТІ. Але експерти не ризикнули стверджувати, що підпис справжній. У висновку вказали щось середнє і неконкретне: «Неможливо з’ясувати, кому належить рукописний текст та підпис на дослі­джених документах».

За словами карикатуриста Потопальського, днями слідчий, який розслідує цю кримінальну справу, направив усі документи на нову почеркознавчу експертизу до іншої, незалежної криміналістичної лабораторії. Цікаво, що пані Катерина з Вишгорода на жоден виклик слідчого досі так і не відреагувала. Проігнорувала як допити, так і очні ставки. Але розв’язка у цій справі настане вже невдовзі.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>