Пернатий рай

Любешівські болота охороняли... німці

У 2009 році цей один iз найбільших комплексів заплавних лук і боліт, розташований на кордоні України і Республіки Білорусь, отримав статус Рамсарської трансграничної території міжнародного значення «Прип’ять—Стохід—Простир» (Конвенцію про водно–болотні угіддя було укладено у 1971 році в іранському місті Рамсар). Включення цього парку до списку Конвенції означає, що держава бере на себе зобов’язання здійснювати свою діяльність на даному угідді таким чином, щоб сприяти збереженню та стійкому використанню водно–болотного угіддя, а також сприяти охороні, управлінню та раціональному використанню ресурсів мігруючих водоплавних птахів. Світова спільнота охороні боліт надає дуже великого значення, бо ці екосистеми є другими після Світового океану з поглинання парникових газів.

— Власне, від європейської спільноти наш парк iще в статусі регіонального мав усебічну підтримку. Із 2002 по 2006 роки його утримувало за власний кошт Франкфуртське орнітологічне товариство. Тобто німці оплачували всі витрати, в тому числі й зарплатню працівникам, — розповів директор парку Олександр Сащук. — І лише у 2007 році указом Президента Віктора Ющенка наш парк отримав статус національного.

Зацікавленість європейських учених у збереженні цієї заповідної території можна зрозуміти. Бо водно–болотні угіддя Любешівщини справді унікальні. За площею ця водна система, що пов’язала в єдиний живий організм чотири річки й величезні заболочені території, не має рівних у Європі. Тут збереглися рідкісні види флори та фауни: всього 186 видів птахів і 29 видів савців (із них близько 40 — червонокнижних) знайшли притулок у цих місцях. А ще — 21 вид рослин, занесених до Червоної книги України. Більше ніде в Україні, окрім любешівських боліт, не в’є свої гнізда біла синиця. Живуть тут вісім видів тварин, занесених до Європейського червоного списку тварин, що знаходяться під загрозою зникнення: орлан–білохвіст і очеретянка прудка, шуліка рудий, деркач, вовк, казарка червоновола, соня горішкова і видра річкова. Ропуха очеретяна та орлан –білохвіст, окрім того, занесені ще й до Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи. Отож науковими експедиціями за участі навіть закордонних учених, численними регатами, водними мандрівками на човнах і байдарках, навіть кінними подорожами поліською пущею — цим поліщуків сьогодні не здивуєш.

Але те, що до їхнього болотно–лісового краю хочуть приїздити іноземці, щоб просто бачити й слухати тутешніх птахів, — це поки що дивина. Та вже цього літа мандрувати поліськими річками та їх притоками, затонами, рукавами планують приїхати представники дев’яти французьких туристичних фірм, які цікавляться зеленим та орнітологічним туризмом. Саме розвиток орнітологічних маршрутів у національному парку «Прип’ять—Стохід» передбаченає проект «Включення питань зміни клімату в управління вразливими екосистемами: водно–болотні та лісові заповідні території Полісся», що здійснюється за підтримки Європейського Союзу.

Екзотика на експорт

Щоб гідно зустріти закордонних туристів, в одному з наймальовничіших і найекзотичніших сіл парку у Сваловичах будують спеціальну орнітологічну оглядову вежу, реконструюють будиночок для проживання майбутніх мандрівників. Щоб зберегти всю його автентичність, навіть художника запросили. У цьому поліському селі куди оком не кинь — скрізь автентика: тут iще й досі збереглися будівлі під очеретяними й солом’яними дахами, плоти з верболозу, дерев’яні човни, що спочивають на березі майже біля кожного двору. Колись, коли в селі ще народжувалися діти, вони до школи в сусідній Бучин добиралися тільки річкою, бо іншого шляху не було. Скажіть, де ще француз може побачити, як бабця, яка ціле літо ходить босоніж, одягнена в полотняну сорочку, зроблену власними руками, витягає воду з криниці спеціальною ключкою? Або де ще посмакує неповторний поліський борщ із сушеними в’юнами? Чи помилується справжніми очеретяними джунглями, вищими за людський зріст, якими вкриті тутешні береги Прип’яті? Сьогодні у Сваловичах проживає кілька десятків людей пенсійного віку. Вони й підтримують отой прадідівський сільський уклад, що неминуче відходить у небуття.

Кільканадцять років тому спорожнілі старі сваловичівські хати під стріхами почали масово скуповувати міські любителі сільського відпочинку з райцентру і навіть Луцька. І ціни на сільську нерухомість умить поповзли вгору. Мати власне «бунгало» в заповідному райському куточку за кілька тисяч доларів — чому б ні? Тепер же прикупити сваловичівську дачу стало ще проблематичніше. А що буде, коли сюди щоліта почнуть приїздити іноземні туристи послухати тишу, побути наодинці з природою, поспостерігати за сірим журавлем чи чорним лелекою або помилуватися величним польотом у блакитному небі орлана–білохвоста? У центрі урбанізованої Європи знайти такі куточки стає все важче...

Тим же, хто хоче на власні очі побачити незайману красу цього унікального куточка Полісся, дирекція національного парку кілька років поспіль пропонує цікаві походи на байдарках і човнах. За маршрутом «Чарівний світ Полісся», протяжність якого становить 46 кілометрів річкового плеса, туристи в супроводі інструкторів подорожують Стоходом, потім, перепочивши у знаменитих Сваловичах, уже Прип’яттю спускаються до озера Любязь. Мандрівка триває 10 годин. А тих, хто полюбляє екстремальний туризм, дирекція національного парку запрошує взяти участь у змаганнях міжнародного екстремального водного фестивалю «Поліська регата», який традиційно проводиться у липні. Цього року він уже втретє покличе до Любешова любителів водного туризму. Фестиваль проходитиме 7—8 липня. Його учасники на байдарках за два дні мають здолати непростий 46–кілометровий маршрут Стоходом і Прип’яттю. Особливо чимало сюрпризів підносить туристам Стохід. Ця річка повністю виправдовує свою назву, бо в її ходах, рукавах, старих руслах, заболочених заплавах і заростях очерету новачкам важко не заблудитися й не збитися з маршруту. Незабутні враження про красу поліську гарантуються.

До речі, завдяки проекту «Включення питань зміни клімату в управління вразливими екосистемами: водно–болотні та лісові заповідні території Полісся», що передбачає створення орнітологічних маршрутів і здійснюється за підтримки ЄС, для національного парку «Прип’ять—Стохід» буде придбано спеціальний агрегат для розчистки русел річок вартістю майже 70 тисяч євро.