«Мрійники» вийшли

26 травня Грузія вступила у 21–й рік своєї незалежності. Для відзначення досягнень влада держави, що динамічно розвивається, обрала два майданчики: у столиці проходила виставка досягнень промисловості (у зв’язку з цим експонати — вагон метро і залізнична цистерна — були встановлені посеред центрального проспекту Руставелі, якраз навпроти тепер уже колишньої будівлі парламенту), сам же парламент переїхав у Кутаїсі, де у скляній, за останньою архітектурною модою, будівлі, щоправда, ще не закінченій, провів перше «символічне» засідання. Насправді це була промова президента Михаїла Саакашвілі у присутності депутатів та гостей. Основний месидж цього тривалого спічу полягав у наступному: «Грузія ніколи не буде нічиєю периферією, і п’ята колона з психологією раба ніколи не поверне Грузію до того, щоб лизати чиїсь чоботи». Опісля президент прийняв військовий парад: око радували всі як на підбір танцівники балету «Сухішвілі» (у камуфляжній формі вони виконали танець аджарських воїнів хорумі), а також виготовлені в Грузії танки «Лазіка», безпілотні літальні системи й інша військова техніка.

Свій парад наступного дня у Тбілісі влаштував популярний у Грузії мільярдер iз російським минулим Бідзіна (Борис) Іванішвілі, який очолює альянс опозиційних сил «Грузинська мрія» (куди входить, зокрема, одно­йменна партія Іванішвілі та партія Іраклія Аласанії «Наша Грузія — вільні демократи»; до слова, в недільній акції брала участь і Ніно Бурджана­дзе). Місцем проведення мітингу, який політична сила позиціонувала не як протестну акцію, а як старт виборчої кампанії (парламентські вибори заплановані на цей жовтень) стала площа Свободи.

Розмови з мітингувальниками підтвердили тенденцію: країні потрібна опозиція, у коментарях грузини у першу чергу проти (Саакашвілі), а потім уже за (Іванішвілі). «Так, зробили дороги, є електрика. Але ми проти диктатури, що встановилася у країні. Немає свободи слова. За критику влади людей звільняють iз роботи. Якщо в когось процвітає бізнес, йому підкидають героїн, щоб відібрати справу», — 22–річний Дато пояснює, що його привело на мітинг. Подібними проблемами переймається і журналістка Тіна: «У Грузії — демократія фасадна. Неправда, що триває боротьба з корупцією, тому що такої елітарної корупції, як зараз, не було навіть за Шеварднадзе. Держава контролює ЗМІ». Як на те моїми співрозмовниками виявилися соціально незахищені — студенти, безробітні, пенсіонерка. Остання — Тамара — нарікала на те, що при пенсії у сто ларi (приблизно 500 грн.) їй довелося переїхати до дочки й задля економії жити без світла й тепла: «Дочку, лікаря, звільнили з роботи. Добре, що є сестра, яка працює в Італії й підтримує нас». Дехто згадував революцію троянд — як вірили й зневірилися (знайома ситуація?) і переконували, що з цим кандидатом буде краще. Хоча підтримка Іванішвілі — ірраціональна, нагадує більше релігійну пасіонарність, ніж тверезу логіку виборця. «Ми в нього віримо», — кажуть учасники мiтингу. Або: «Він обіцяє хороше життя». Часто аргументом на користь Іванішвілі є те, що він відбудував найбільший у Грузії собор св. Трійці, хоча капітали олігарха були задіяні в багатьох благодійних та гуманітарних проектах.

Те, що в «грузинському королівстві» не все мир та благодать, видно неозброєним оком: варто звернути з центрального проспекту на розбиті бічні вулички, виїхати в село чи просто сходити в магазин (обмаль грузинських продуктів, досить високі ціни). Та й сам Саакашвілі визнає проблему безробіття й занепад сільськогосподарського комплексу...

Поки народ чекав на Іванішвілі, на сцені виступали деякі обличчя «Грузинської мрії». Зокрема автор гімну Давід Маградзе та футболіст Каха Кала­дзе, який на початку травня заявив, що залишає футбол на користь політики. «Міша, ти повинен піти!» — закликав у неділю колишній динамівець. 56–річ­­­ний Бідзіна Іванішвілі, невеличкий, усміхнений, ніби трішки зніяковілий, з’явився з невеликим запізненням: 10 хвилин він пробивався до сцени, оскільки натовп тісно обступив свого нового улюбленця. Можливо, саме він — наступний лідер Грузії? Зважаючи на конституційні поправки, Іванішвілі цікавить пост прем’єр–міністра. Його виступ тривав близько 20 хвилин, більшість сказаного Іванішвілі відтворив із листочка, озвучивши деякі тези передвиборчої програми: скорочення безробіття, безкоштовний медичний пакет, спеціальний фонд на підтримку агрокомплексу, достойну пенсію. Йшлося також про відновлення територіальної цілісності держави, членство в ЄС та НАТО. Іванішвілі також заанонсував, що подібні мітинги пройдуть у всіх регіонах Грузії, а найближчий — 7 червня в Кутаїсі.

Останнім акордом мітингу став виступ сина Бідзіни — репера Бери: його композиція «Грузинська мрія» стала неформальним гімном батькової партії.