23 травня 2012 року не стало з нами Бориса Возницького — «янгола–охоронця» пам’яток історії та культури. Ця людина для всіх, хто його знав та любив, була справжнім Героєм України. У тяжкі часи повної руйнації та загального знищення нашої спадщини Борис Григорович, проста і скромна людина, своєю невтомною працею зробив для української культури те, що до нього ніхто ніколи не робив.
Він зміг врятувати, відреставрувати, повернути до життя (інколи неймовірними зусиллями та ціною власного здоров’я) десятки, сотні, тисячі безіменних шедеврів, які могли зникнути назавжди. Своїм талантом музейника та науковця від Бога, розумом, гарною пам’яттю, працею, бездоганним мистецьким смаком і патріотизмом він надихав на нові розвідки, стимулював наукову роботу сотень колег, які йому за це безмежно вдячні.
Мила, спокійна усмішка, з якою Борис Григорович розповідав про врятовані ним шедеври історії, культури та архітектури, допомагала нам більше і більше пізнавати наше минуле. Пам’ятаю його численні розповіді про те, як по далеких селах, колишніх маєтках він знаходив безцінні мармурові скульптури, десь на горищах «відкопував» шедеври світового мистецтва, практично з печей витягав дерев’яні статуї, не давав розпиляти на дрова твори Пінзеля. Таких історій безліч. Пан Борис був безмежно закоханим в історію та мистецтво України.
Лише те, що він зміг зробити для стародавніх Олеського, Золочівського, Підгорецького та Свірзького замків, об’єднаних у так звану «Золоту підкову», могло б назавжди залишити його ім’я на сторінках історії. У 2007 році Борис Григорович отримав від Фонду «Україна 3000» особливу відзнаку в номінації «Постать» у рамках акції «Музейна подія року».
Людина, яка подарувала шедеврам нове духовне життя, а фактично — безсмертя, сама стає безсмертною у віках.
Я глибоко шкодую, що пан Борис не дожив до відкриття виставки Пінзеля у Луврі в жовтні цього року. Ця виставка принесе не тільки славу і визнання нашій культурі, а й буде великою честю для України. Впевнена, що ця подія стане даниною та шаною тривалій подвижницькій роботі великого науковця. Вірю, що, споглядаючи з небес, він дасть своє благословення цій хорошій справі. Нехай пан Борис спочиває у мирі та спокої, а його справи живуть у нашій пам’яті вічно. Світла пам’ять Вам, дорогий Борисе Григоровичу, щира подяка від усіх нас за ту важку, але гідну ношу, яку Ви пронесли крізь Ваше життя.
Катерина ЮЩЕНКО,
голова Наглядової ради Мiжнародного благодійного фонду
«Україна 3000»