Про Колесніченка, нашатир і «дурниці»

Вихід у нашій газеті матеріалу «ВІП–теща», в якому розповідається про те, як «друга мама» «регіонала» Вадима Колесніченка, завідувачка дитсадка Валентина Македон, обпекла нашатирем горло своїй підлеглій, викликав шалений резонанс в інформаційному просторі. Однак єдиний поки що коментар пана Вадима, наданого Gazeta.ua, викликає щонайменше подив і обурення. Колесніченко, судячи з його слів, вважає, що інформація, подана нашим виданням, — просто вигадка і наклеп. «Мені цікаво, як літня жінка, яка не сягає мені до плеча, змогла когось скрутити і щось влити в рот. Мені навіть смішно таке коментувати», — зазначив одіозний політик і додав, що ця історія «роздута» через вибори і «все, про що зараз пишеться, — дурниці».

Оскільки таке твердження ставить під сумнів достовірність написаного в «УМ», викладаю один із документів, виданий потерпілій, виховательці Жашківського дитсадка Галині Хрущ. Можливо, він змінить посмішку Вадима Васильовича (бо ж «смішно коментувати») на якусь іншу емоцію. Тобто опіки у пані Хрущ таки були. Їх наявність також засвідчено у матеріалах справи. А ось слова зі свідчень пані Македон, що наводяться у Постанові про зміну обвинувачення за підписом держобвинувача Скрипника від 18 лютого 2008 року. Це щодо сумнівів пана Колесніченка про те, що заподіяла їх саме Валентина Македон і що вона могла щось комусь залити в рот: «Підсудна Македон пояснила, що коли Хрущ Г.І. стало погано, вона вирішила надати їй медичну допомогу. Взявши пляшку зі столу, яку принесла медсестра Скреготень Г.В., вона подумала, що це заспокійливе та почала крізь зуби лити рідину з пляшки в ротову порожнину Хрущ Г. І. Після того, як медсестра Скреготень Г. В. крикнула, що це спирт, вона відразу припинила, та почала разом із медсестрою надавати медичну допомогу Хрущ Г. І.». Тобто нашатир таки лився, і лився таки силоміць — «крізь зуби». І у вироці Жашківського районного суду від 17 березня 2008–го iдеться про те, що теща пана Вадима завдала тілесні ушкодження «внаслідок злочинної недбалості».

Біда саме в тому, що ця справа політика не цікавить. Але і навряд чи пан Колеснiченко про неї не чув. Бо ж у Жашкові місцеві його бачать регулярно — він відвідує Валентину Василівну. І дуже вже навряд, що жінка про цю історію зятеві протягом п’яти років (!) і словом не обмовилася, особливо, якщо ще й перебувала на підписці про невиїзд. Міру цього запобіжного заходу залишив Жашківський районний суд навіть коли направляв у 2009 році справу на додаткове розслідування (Постанова від 10 вересня 2009 року, Справа № 1–35/2009р.).

Більше того, якщо вірити свідченням Галини Хрущ, наданим Апеляційному суду в Черкаській області минулого четверга у Жашкові, Валентина Македон, щойно усвідомила, що справа насправді серйозна, заявила, що «має «кришу», і нічого мені не буде». Звичайно, постраждалій можна й не вірити, але спостереження наступне: ця «криша», очевидно, так налякала як місцевих чиновників, так і працівників дитсадка, і головне — ключового свідка у справі (медсестру Скреготень, яка принесла нашатир), що журналістам, які після мене мало не щодня їздять до Жашкова, бояться коментувати цю історію. Може, варто поцікавитися у Валентини Василівни, що ж то в неї за «криша» і чому місцеві жителі так налякані?

І головне: ця історія не набула б розголосу і затихла б у Жашкові ще в 2007 році, якби пані Валентина просто погодилася компенсувати витрати на лікування — бизько 2 тисяч гривень.