Напередодні президентської кампанії в Україні триває великий розпродаж державної власності в інтересах фінансово-промислових угруповань. Напрочуд швидко перейшов до приватних рук найбільший у країні металургійний комбінат «Криворіжсталь». Схоже, тепер у коло інтересів вітчизняних олігархів потрапила найбільша державна компанія «Нафтогаз України».
Минулого тижня Верховна Рада внесла зміни до держбюджету-2004, якими може дати старт процесу приватизації Нафтогазу. Такий висновок напрошується у зв'язку з тим, що парламент вкотре продемонстрував власну непослідовність у реалізації економічної політики держави. У лютому 2004–го народні депутати ухвалили закон про зменшення фінансового і податкового тиску на вітчизняну газову промисловість, аби створити максимально сприятливу атмосферу для її розвитку. Проте вже у червні, з ініціативи першого віце-прем'єр-міністра Миколи Азарова, парламентарії «змінили» свою думку і змінами до бюджету на 2004 рік передбачили ліквідацію прогресивного нововведення. Таке «несподіване» рішення веде нафтогазову галузь до банкрутства. «УМ» спробувала розібратися, хто ж стоїть за лобістськими намірами взяти у свої руки найбільшу нафтогазову компанію держави.
«Прихватизація» по-олігархічному
Унаслідок внесення змін до бюджету відомство Миколи Азарова — Мінфін — отримало додатково 4,5 млрд. грн. І сьогодні, за декілька днів до офіційного початку президентської виборчої кампанії, ніхто не візьметься гарантувати: а чи не будуть використані «додаткові» кошти у передвиборчих цілях? І якщо відповідь на це запитання можна шукати довго, то відповідь на друге запитання знаходиться ближче до поверхні. Власне, основною причиною як мінімум дивного і слабообгрунтованого рішення парламентаріїв є початок приватизаційних «рухів» навколо Нафтогазу.
Не треба бути Павлом Глобою, щоб передбачити ланцюжок наступних подій: фінансовий занепад «Нафтогазу України» — відсмоктування усіх вільних коштів компанії до відомства Миколи Азарова — приватизація «нашвидкуруч» низки ключових підприємств галузі або Нафтогазу в цілому. Тому вслід за змінами до бюджету можна очікувати початку жорсткої боротьби між представниками олігархічних фінансово-промислових груп за контроль над Нафтогазом.
Останні роки компанія об'єднує майже всю нафтогазову промисловість України, перебуває поза впливом олігархів. Усі зароблені Нафтогазом кошти йдуть на потреби держави, а не котрогось із олігархів. Утім такою ситуація була не завжди. Після Ігоря Бакая (керівника Нафтогазу в 1998 році), якого вся країна знала за його пристрастю до багатих африканських сафарі, компанією керував Вадим Копилов, який прийшов до НАКу з посади заступника голови Державної податкової адміністрації і повернувся на ту ж посаду через певний проміжок часу. Із часу приходу на керівну посаду Нафтогазу Юрія Бойка, якого вважають людиною Президента Леоніда Кучми, спроби підім'яти під себе Нафтогаз здійснили «донецькі». Проте Леонід Кучма жорстко обрубав подібні наміри. Зважаючи на це, інші олігархічні клани надовго віднадилися від Нафтогазу.
Після результативної діяльності НАК «Нафтогаз України» Президент Леонід Кучма оцінив модель функціонування національної акціонерної компанії. І вже сьогодні в Україні на зразок Нафтогазу створено ще два НАКи — енергетичний та вугільний.
У сучасній олігархічно поділеній Україні «Нафтогаз України» унікальний хоча б тим, що щорічно сплачує 6,5 млрд. грн. податків. До слова, усі металургійні підприємства сплатили втричі менше податків, аніж Нафтогаз.
Нелегітимні технології перерозподілу
Примітним фактом є те, що 243 голоси за підтримку цього рішення Азарову великодушно «подарували» представники фракцій більшості. А саме у її лавах знаходиться чимало олігархів великого та середнього калібру. Опозиція, що природно, не підтримала пропозицію внести зміни до бюджету, які автоматично докинуть до виборчої скарбнички Прем'єр-міністра Віктора Януковича 4,5 млрд. грн. Практично у повному складі «Наша Україна», БЮТ, КПУ і СПУ не голосували за це питання.
Результати голосування викликали здивування і подив у колах експертів. Насамперед ідеться про нелегітимність внесення змін до закону про бюджет. Рішення парламенту було ухвалене шляхом прийняття постанови Верховної Ради, а питання змін до бюджету можна регулювати винятково прийняттям нового закону! У кулуарах парламенту можна було почути обурення з приводу законодавчого «бєспрєдєлу», який чинять віце-прем'єр-міністр Азаров та його люди. Зокрема, депутати від опозиції акцентували увагу на тому, що було порушено низку статей як Конституції, так Господарського кодексу України. Так, один із членів бюджетного комітету обурювався рішенням «переганяти» 20 відсотків коштів Нафтогазу через рахунки Державного казначейства, оскільки порушується принцип вільного вибору підприємством банку для обслуговування своїх рахунків. Нарешті, за словами того ж таки експерта, Господарський кодекс категорично забороняє втручання органів державної влади та місцевого самоврядування у господарські відносини.
Як кажуть, нестиковочка вийшла. Хоча, в будь-якому випадку, повну відповідальність нестиме «замовник» викачування живих грошей з нафтогазової галузі, перший віце-прем'єр-міністр Азаров. А з Януковича — як із гуся вода. Експерти від політики були налаштовані войовниче по відношенню до подібного свавілля як на юридичному, так і на економічному фронті. Народний депутат від «Нашої України» Юрій Кармазін був однозначним: «Зміни до бюджету завдадуть серйозних збитків нафтогазовій промисловості. Фінансових розрахунків взагалі не було проведено — відразу було визначено, скільки саме відсотків піде до бюджету. А чому і на яких підставах — цього не було заявлено».
Головним хоче бути Азаров
Продовжуючи думку, яку порушив депутат Кармазін, варто відповісти на питання, чому не проводили серйозних економічних досліджень та не наводили вагомих аргументів на захист тези про «крайню необхідність» перерозподілу фінансових потоків у державній нафтогазовій галузі. Представники уряду, зокрема Міністерства фінансів, яке курує Микола Азаров, виходили з того, що «Нафтогаз України» завжди вважався найприбутковішим підприємством у країні. Тому забрати від нього пару мільярдів гривень чиновникам видалося легшим, аніж, наприклад, виводити з тіні приховані мільярди олігархів.
Щоправда, останнє слово залишається за Президентом Леонідом Кучмою, який може або підписати, або накласти вето на ухвалений депутатами закон. Зважаючи на те, що Нафтогаз є державним підприємством, Президент не може не розуміти, які причини спонукали парламентаріїв зробити «підкоп» під нафтогазову галузь.
Справді, якщо придивитися поближче до «Нафтогазу України», то його фінансові обороти вражають. Лише у минулому році компанія перерахувала до бюджету 6,5 млрд. грн. Якщо зважати, що бюджет України заледве перевищує 60 млрд. грн., то не важко порахувати, який відсоток забезпечує нафтогазова промисловість. Сотні тисяч людей, які задіяні на десятках підприємств Нафтогазу, мають роботу і стабільно отримують зарплату. Компанія знайшла шляхи на іноземні ринки, де успішно себе зарекомендувала, і сьогодні реально претендує на купівлю нафтогазових підприємств Польщі та Угорщини. Західні банки охоче відкривають кредитні лінії для української компанії. Як тут не погодитися з тими, хто вже давно прицінюється до Нафтогазу, — апетитна компанія. А тут — бах! — і рідна держава в особі урядовців робить підніжку.
Адже, голосуючи за зміни до держбюджету-2004, народні депутати підтримали відміну дії Закону «Про рентні платежі на природний газ, нафту і газоконденсат». На практиці це означатиме, що Нафтогаз буде змушений відмовитися від планів збільшити обсяг видобутку власного природного газу із 25 до 40 відсотків. Також буде скасовано пільги для підприємств, які розвивають нафтогазову галузь у складних умовах — видобувають газ на морських станціях, на глибинних родовищах та таких, що мають виснажені запаси. До слова буде сказано, такі рішення ухвалюють люди, чудово поінформовані, що Україна імпортує левову частину енергоносіїв — понад 90 відсотків нафти та три чверті природного газу. Про яку енергетичну безпеку може йтися, коли парламентська еліта переслідує власні корисливі цілі?
Лавина податків накриє Нафтогаз
До того ж, дохід Нафтогазу щороку зростає майже на чверть. Але при цьому податковий тиск на компанію не спадає, а навпаки, зростає. Це зумовлено постійними вимогами урядовців поповнювати бюджет. Складається враження, що у податковому відомстві, а тепер і в Мінфіні, нафтогазову галузь призначено головною «дійною коровою». І дійсно — де відшукати податків у металургів, хіміків, вугільників. Так там же свої хлопці, вони ж образяться. За такого ставлення «нічийний», тобто «не-ахметівський», «не-пінчуківський» Нафтогаз приречений вічно бути «дійною коровою», а пишні промови уряду про «енергетичну незалежність» та «пріоритетність галузі» ніхто не сприйматиме серйозно.
Варто ще раз звернутися до однієї з особливостей рішення парламенту — перераховувати 20 відсотків коштів нафтогазових підприємств через Державне казначейство безпосередньо до бюджету. Саме цей пункт викликав сумніви в опозиції у щирості ініціативи першого віце-прем'єра Азарова та породив версію, що саме у такий спосіб «відмиватимуть» гроші для кампанії Прем'єра Януковича.
Проте гірше може бути тільки попереду. Як відомо тим-таки депутатам, НАК «Нафтогаз України» зазнає щороку збитків від продажу газу соціальній сфері — населенню та бюджетним установам. Тільки у 2003 році сума втрат становила 4,7 млрд. грн. Рішення пожертвувати нафтогазовою промисловістю, як сніговий вал, потягне за собою підвищення ціни на газ для населення. Зважаючи на те, що ціна не зростала вже п'ять років, на першому етапі вона може зрости як мінімум удвічі. Фактично народні депутати, які покликані захищати інтереси людей, будуть відбирати у них останні гроші.
На жаль, доводиться визнати, що суворі реалії ринкового життя депутатів Верховної Ради та урядовців відкрили глибоко приховані таланти наших обранців — зокрема, «з м'ясом» відривати найсмачніші шматки вітчизняної економіки. Залишається лишень сподіватися, що з нафтогазовою галуззю, яка дає 14 відсотків ВВП України, фокус із «прихватизацією» не пройде.
Микита НЕЧИПОРУК.