Подвійна нагорода

За останні кілька років молоді українські таланти — плавці Дарина Зевіна та Андрій Говоров — привчили своїх уболівальників до серйозних здобутків на міжнародних змаганнях. Якщо не один, то інший, а то й разом у компанії з іще одним відкриттям — Сергієм Фроловим, вони сходили на п’єдестали континентальних та світових першостей. Щоправда, левову частку своїх «дорослих» медалей вони здобули на турнірах, що проходили на «короткій» воді.

Попри те, що для вчорашніх юніорів чемпіонат Європи, який iз понеділка триває в угорському Дебрецені,— це лише другий виступ на найвищому рівні в басейнах олімпійського стандарту, від зіркових підопічних Сергія Бондаря небезпідставно чекали нагород.

Проте яким же було розчарування, коли в другий змагальний день ані Дарина Зевіна на одній зi своїх улюблених дистанцій — 200 метрів на спині, ані Андрій Говоров на своїй «коронці» — 50 метрів батерфляєм — не потрапили на п’єдестал.

Щоправда, від другого місця 17–річну киянку відділили невловимі оком 0,02 сек, а від третього — ще менше. Загалом, упродовж двох третин дистанції Даша йшла першою, однак на останніх 50 метрах наша співвітчизниця «підсіла», чим і скористалися її переслідувачки — француженка Алексін Кастель, німкеня Дженні Менсінг та Дуан Де Роха з Іспанії одна за одною торкалися бортика, відкинувши українку на четверту позицію.

Водночас Андрій Говоров у змаганнях спринтерів–батерфляїстів, де він розділив п’яту–шосту сходинку з хорватом Мілорадом Чавичем, програв призерам значно більше часу, ніж Зевіна. А тріумфував тут рекордсмен Європи та світу — іспанець Рафаель Муньйос–Перес.

У одному з попередніх коментарів «УМ» Сергій Бондар ділився своїми спостереженнями. Тоді він казав, що спортсмени, які виграють титул чемпіонів Європи, потім часто–густо на чемпіонатах світу та Олімпійських іграх не потрапляють до фінальних запливів. Навряд чи це стосується Муньйоса–Переса, однак, можна сказати одне: у кожного свої пріоритети. Нашу молодь називають олімпійською надією, тож, очевидно, що її планомірно підводять під Лондон, до якого ще цілих два місяці. Відтак наші «елітні» олімпійці десь по дорозі до свого спортивного піку, тому зараз просто фізично не в змозі демонструвати максимум.

За таких обставин лідерські функцiї взяв на себе Валерій Димо — один із двох старожилів команди, якими розбавив молодь головний тренер збірної. У 26–річного киянина, який тренується в США, на єврофорумі було своє завдання. На відміну від своїх молодших колег по збірній, у нього не було перепустки на Олімпіаду, тож старт у Дебрецені був хорошою можливістю виправити ситуацію. Бойовий настрій Валерій почав демонструвати ще в півфіналі, коли за часом випередив свого більш іменитого співвітчизника Ігоря Борисика й останнім, восьмим, заскочив до головного запливу. А в фіналі Димо був просто нестримним. На некомфортній, крайній, доріжці він примудрився фінішувати другим, слідом за італійцем Фабіо Скоззолі. «Бронза» також дісталася представникові Італії — Маттіа Песке.

Зрештою, в боротьбі за континентальне «срібло» Димо вдалося виконати часовий норматив категорії «А», що автоматично зробило його володарем олімпійської ліцензії.